Ініціативність і заповзятливість

Коли в українські степи приходила провесна, по селах починали збиратися в далеку дорогу чумаки. Проходили останні дні перед виходом валок із сіл, і от уже викативались величезні вози, манимие границями й міражами, у неблизьку подорож. Проводжали чумаків урочисто всім селом. Співали пісні, виголошували напуття, а самий шановний у громаді чоловік благословляв їх перед нелегких, сповнених небезпек дорогою

Отаман востаннє оглядав своїх побратимів. Зібралися тут чесні, сміливі, витривалі. Всі вони, справді, можуть покластися один на одного

в складних випробуваннях. Адже лиходії їх можуть підстерігати, і тоді чумакам прийде узятися за пістолі й шаблі, щоб не дати себе ограбувати, щоб дорогоцінна сіль прийшла із Криму або Карпат до рідного села

Їх палить немилосердне сонце, січуть дощі, полощуть вітру, а вони тихо просуваються українськими степами. Скриплять воза, проходять дні, ночі, і звучать чумацькі пісні. Пісні ті крислаті, начебто степ, сумні й веселі, але все-таки більше сумні, тому що в кожній дорозі могло осягти чумаків трагічна доля. Їх косили й хвороби, і ворожі шаблі.

Тому так часто в їхніх піснях Мова йде про смерті чумака вдалині від рідного

будинку…

Наших чумаків зустрічали не тільки в Криму або в Карпатах. Вони часто заходили й на Дон, де навантажували воза рибою, везли її у свої краї. Бували й у різних європейських містах на ярмарках, де скуповували весь необхідний для України товар. Отож чумацтво – не тільки соляний промисел, а широка торгівля, переважно в міжнародні масштабах

Мало хто знає, що чумацтво виникло ще в древні часи Київської Русі, тому що вже тоді з її земель валки хоробрих і кмітливих людей відправлялися в далекі мандри. Саме тоді й був прокладений їхній основний маршрут, що називався Великим Чумацьким Шляхом, що подекуди перетинався зі знаменитим “шляхом з варяг у греки”. Але теперішнього розмаху цей промисел набирає в Україні з кінця XVвека. Щоб уявити це, досить привести хоча б такі цифри: за один сезон чумаки перевозили кілька мільйонів пудів риби й солі. Закінчувався сезон, верталися додому сильно стомлені й виснажені дорогами чумацькі валки.

На жаль, чумаки не дораховувалися багатьох людей. Матері й дружини оплакували загиблих, сиротіли діти. Таке небезпечне було це ремесло.

Не кожний зважувався на його. Тільки люди з козацьким духом

Давно відійшло в минуле чумацтво, залишивши нам після себе пісні, легенди й оповідання про ті далекі нелегкі часи

Ініціативність і заповзятливість українців в XXI сторіччі придбала зовсім інші форми в порівнянні із часами чумаків. Справа в тому, що тепер товари, які раніше возили на своїх валках чумаки, може пропонувати іншим державам наша країна, або цим займаються більші торгово-закупівельні організації. На жаль, немає вже тієї волі пересування, що була раніше. Тепер усюди границі й митниці, які певним способом роблять перешкоди підприємницької діяльності

Мені здається, поступово треба відроджувати волю пересування і якось сприяти розвитку заповзятливості українців, адже багато хто з них залишилися без роботи. Добре було б, якби вони рекламували й продавали за кордоном сугубо українські товари. А в нас їсти чим пишатися! На жаль, торгівля перейшла в границі сугубо речового ринку.

От і їздять так звані “човники” з Польщі в Україну й назад. Я розумію те, що відродити чумацтво при нових умовах не вдасться, але треба спробувати взяти із цього давнього промислу краще, і це буде дуже корисно для нашої країни


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Ініціативність і заповзятливість