Різьблю свій сон… От ніби вчора ми Зійшлись, – і стріча та жива. На землю тканками прозорими Лягли осінні дерева. Привертають увагу використані поетом оказіоналізми, наприклад, “проміннострунний”, “вогнелунний”, “мрійно-тканий”.
Усі вонш – складні прикметники, що мають дві твірні основи, які зазвичай не поєднуються за змістом. Такі оказіональні епітети у сполученні з означуваними словами створюють специфічні індивідуально-авторські образи. Акордами проміннострунними День хвилював і тихо гас. Над килимами вогнелунними
У завивалі мрійнотканому Дрімала синя далечинь, – І от на обрії туманному Замиготіла ваша тінь. Дзвінкою чорною сильветою Вона упала на емаль, А поза нею вуалетою Стелився попелястий жаль. Ви йшли, як сон, як міф укоханий, Що виринає з тьми століть.
Вітали вас – мій дух сполоханий, Рум’яне сяйво і блакить.’ Бриніли в серці домінантою Чуття побожної хвали, Коли величною інфантою Ви поуз мене перейшли. Ви усміхнулись яснозоряно Холодним полиском очей, – І я схилився упокорено, Діткнутий лезом двох мечей. Освячений, в солодкій муці я Був по той бік добра і зла…
А наді мною Революція В червоній заграві пливла.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)