Ідилія (грецьк. eidyllion – замальовка, невелика віршова пісенька; зменш, від eidos – образ; мовою олександрійських учених – поетичний твір) – одна з основних форм буколіки, невеликий, переважно віршовий, твір, в якому поетизується сільське життя. Назву запровадив давньогрецький поет Теокріт (III ст. до н. е.), написавши збірку “Ідилія” – переважно гекзаметрами. Його ліричний герой – представник пастушого простолюду – контрастував із зіпсованим городянином, характеризувався надмірною чутливістю та статечністю.
Традицію Теокріта
Верби гойдались над ставом і тихо дзвонили в повітрі.
Десь на леваді в сопілку, пасучи корову, дударив. Раптом прийшло, зашуміло, мов буря осіння у пущі, Й птиця, жар-птиця залізна майнула…
Ревіли корови, Плакали верби і вже не дзвонили в повітрі, Плакала лунко сопілка – в сумі сивенький дударик
(О. Близько).