(Український рушник – поетичний символ)
І варіант
“Хай стелиться вам доля рушниками!” – казали на Україні, бажаючи людині щастя.
Із рушником пов’язані звичаї та обряди українців. Він став своєрідним символом українського життя. Без рушника, як і без пісні, не обходилося жодне народження або одруження людини, інші врочистості. Але народ використовував рушник не тільки на свята.
Ознакою охайності, працьовитості кожної господині була прибрана хата і чистий рушник напохват. По всій Україні поширеним був звичай накривати
Рушник використовували навіть при будівництві житла. Його вішали вгорі, у кутку, коли стіни були вже зведені. Величезну роль мав рушник, який давала мати сину, що вирушав у далеку дорогу.
Адже саме рушник оберігав від лиха.
Рушник у нашому побуті живе і сьогодні. Його використовують на весіллі, під час проводів хлопців до армії. Навіть в останню путь, у домовину, опускають людину на рушниках.
Сьогодні вишиваний рушник залишається скоріше символом, ніж чимось звично побутовим. Але цей поетичний символ несе в собі весь досвід українського народу, його культуру, є символом Батьківщини. Недарма А. Малишко писав:
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і твоя материнська любов.