“І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”&;amp;;#039

Чомусь мені запам’ятався цьогорічний День знань. Ми всі зустрілись після літа й помітили, що подорослішали, якось змінилися зовні. Над шкільним подвір’ям лилися українські вірші, потім хлопці в національних костюмах винесли нашу святиню – жовто-блакитний прапор, залунав гімн, але на це ніхто не звернув уваги – усі продовжували обговорювати канікули.

А мені раптом подумалось, що в Америці, яка зараз для багатьох є зразком наслідування, гімн слухають, приклавши руку до серця.

Один мій однокласник певен: українська мова нікому

не потрібна, а от англійську слід вивчати поглиблено; українська література нецікава, бо там пишуть тільки про страждання українців; лише історія наша легка для сприйняття – козацтво, кріпацтво, голодомор, незалежність. Краще подивитись який-небудь американський фільм. Ото герої!

Моя однокласниця визнає продукцію тільки з-за кордону. Вона захоплюється творчістю зарубіжних співаків, мріє жити в Америці й соромиться, що її бабуся ходить у вишитій сорочці й розмовляє українською мовою.

Та це винятки, більшість моїх однокласників байдужі і до свого, і до чужого. Тому актуальними є слова Шевченка, звернені до

всіх українців: “Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…”

Нічого поганого немає в тому, якщо використовувати досвід інших країн для покращення життя у своїй рідній. Вивчати треба не тільки свою історію й культуру. а знайомитись також з історичним і культурним життям інших народів. Література наша славиться прекрасними творами, здатними вдовольнити будь-який смак.

Усе має наша держава. Нею слід пишатися, а не цуратися її. І віддячить вона безмежними полями, щедрими садами, мовою солов’їною і працею в ім’я своїх людей. Нам треба переглянути своє ставлення до Батьківщини, щоб ми не зробились ганьбою рідного краю свого!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

“І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”&;amp;;#039