Інтелектуальна хвиля з головою накрила людство нового тисячоліття. Ми досягли висот комп’ютерної технології, злилися в одвічне ціле з Інтернетом. Все, що раніше було запроваджено на оді, прийшло і до нас.
Це, звичайно, має для нас велику користь. Разом із цим до нас прийшло іноземне телебачення, пісні. Молодь більше орієнтується в закордонних придбаннях, але Втрачає орієнтир у вітчизняній культурі.
Наша держава стала незалежною, але ще багато залишається працювати у напрямі відродження національної культури і мистецтва. Забувати
Лелека повертається в своє гніздо, тому що там її осередок, там їх рідний куточок. Квітці дуже важко рости в іншому місці. Забудеш рідний край, Тобі твій Корінь всохне, –
Такі слова є визначенням того стану, в який потрапляє людина, коли відрікається від своєї землі. Великий патріот нашої держави, Вірний син України – Т. Шевченко – в поезії “І мертвим, і живим…” наголошує на
Але це – ганьба! Жити в Україні й спілкуватися мовою іншого народу! Так склалося історично, і це все можна зрозуміти. Але у нашого народу немає навіть бажання оволодіти цим словесним багатством. Ми краще будемо говорити російською, англійською, лише не українською.
Не поважати Рідну мову – це як не поважати матір. У мові – вираження нашої національної свідомості, власного людського “я”. А так хочеться, щоб у нашій країні було все гаразд: мир, спокій, панувала любов до рідного краю. Мені здається, що тоді наша Україна вирушить вперед – назустріч прекрасному життю. А Мова?
Мова Нехай дзвенить чистим струмочком, здіймається догори білим голубом на щабель світової поваги і слави!