Гроші як рушійна сила і фатум суспільства у романі О. де Бальзака “Батько Горіо”

ЗАНЯТТЯ 10

Тема:

Гроші як рушійна сила і фатум суспільства у романі О. де Бальзака “Батько Горіо”

ПЛАН

3. Тематика і композиція роману.

3. Дві взаємопов’язані сюжетні лінії, розкриття в різних аспектах теми влади грошей.

3. Гроші як рушійна сила і фатум суспільства, що склалося після революції XVIII століття.

3. Доля молодої людини, її формування суспільством, де панують гроші. Образ Растіньяка, його моральна драма.

3. Історія старого Горіо, її соціальний і моральний сенс.

Завдання для підготовчого періоду

3.

Складіть цитатну таблицю для характеристики головного героя.

3. Складіть логічну схему за романом.

3. Визначте особливості трактування О. де Бальзаком “філософії золота”.

Література

3. Бабенко К. П. Відтворити епоху в усій її повноті // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. – 2000. – № 9. – С. 43-49.

3. Бальзак О. Предисловие к “Человеческой комедии” ІI О. Бальзак. Собр. Соч.: В 10 т. – М” 1982. – Т.1. – С. 37-50.

3. Бальзак О. Романи. Повість. – К.: Веселка, 1998. – 527 с.

3. Зарубежная литература: Пособие. – М.: Просвещение, 1977. – 318 с.

3. Зарубежная литература

XIX века: Реализм. – М.: Высш. школа, 1990. – 384 с.

3. Шахова К. Разрушение личности в буржуазном мире // Литература в школе. – 1989. – №3, – С. 84 – 90.

3. Логвин Т. П. Людська комедія.. .індивідуалізм, егоїзм, прагнення до наживи // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1997. – №8. – С. 41- 44.

Інструктивно-методичні матеріали

Своєрідною межею, що символізувала початок створення нової епопеї, став роман “Батько Горіо”, який автор закінчив у 1835 р. Час, у який розгорнулася дія твору, – 1819 рік. Місце дії – бідне передмістя Парижа Нев-Сен-Женев’єв, пансіон мадам Воке. Тут ми познайомилися з головним героєм роману – батечком Горіо.

Однак історія Горіо “обрамлена” багатьма додатковими сюжетними лініями: пансіон пані Воке, історія студента Ежена де Растіньяка, салон віконтеси де Босіан.

Головна тема – тема грошей, пристрасть до золота. Письменник дослідив у двох головних аспектах:

– філософський, як причина розпаду “природних” зв’язків, коли духовними цінностями свідомо жертвували заради досягнення матеріальних цінностей;

– соціальний, коли стан людини у суспільстві визначався товщиною гаманця, а втрата капіталу вела до втрати обличчя, і тоді людина ставала “нічим” – пустим місцем.

Центральна фігура цього художнього дослідження – батько Горіо – типовий представник епохи Реставрації. Ще в молодості Горіо свято повірив у силу золота: все купується і продається. Він спритно використав голод за часів революції і “продаючи борошно вдесятеро дорожче”, нажив великі капітали, став фабрикантом вермішелі. Для героя гроші самі по собі нічого не варті, він здобував їх тільки заради своїх дочок – Анастазі й Дельфіни.

Він прагнув для них лише щастя і заради цього робив усе, що міг, – забезпечував грошима, вигідно, з його точки зору, видав заміж – за барона і графа. Аж тоді розпочалася його справжня драма. Він мріяв про здійснення свого найзаповітнішого бажання – щоб на його самовіддану батьківську любов дочки відповідали таким самим почуттям. Та дівчата змалку звикли до розкошів, і це згубило їхні душі. А коли Горіо допоміг дочкам вийти із скрутного становища, витративши на них свої останні заощадження, і перетворився на злидаря, вони забули про нього.

Драматизм його долі розкрито в саркастичних словах Растіньякового друга – медика Б’яшона, який порадив зробити на надгробку старого такий напис: “Тут спочиває пан Горіо, батько графині де Ресто і баронеси де Нусінген, похований коштом двох студентів”.

Розбещені вседозволеністю, егоїстичні Анастазі і Дельфіна так і не навчилися бути вдячними. Горіо для них – лише джерело грошей і без них батько втрачав всілякий інтерес. Уже перед смертю старий нарешті прозрів: “За деньги купиш все, даже дочерей. О мои деньги, где они? Если бы я оставлял в наследство сокровища, дочери ходили бы за мной, лечили бы меня…”.

Як бачимо, навіть під кінець свого життя Горіо продовжував наївно вірити в те, що купити можна все – навіть любов своїх дочок.

Долю батька Горіо в літературознавстві часто порівнювали із трагедією шекспірівського короля Ліра. Але, якщо Лір – трагічна постать, то Бальзаківський герой скоріше смішний і жалкий: “Дочки, дочки!.. Я хочу их видеть!

Пошлите за ними жандармов, привезите силой! Заменяя правосудие, за меня все – природа, гражданские законы! Я протестую!

Если отцов так будут топтать ногами, отечество погибнет!”.

Важливо зазначити, що “пристрасть” – родинна риса сім’ї Горіо. Пристрасно і безжалісно добував свій мільйон голова сім’ї. З усією егоїстичністю і пристрастю затамовували свою жадібність його дочки.

Для батька Горіо і для його дочок пристрасть – це природне почуття. Різниця лише в тому, що дочки взагалі втратили своє людське обличчя через пристрасть, а батько з усією пристрастю, хоча і в спотвореному вигляді, присвятив себе їм.

Трагедія Горіо – яскравий приклад того, як буржуазна дійсність нівечила стосунки між дітьми й батьками. Пізніше його дочки також стануть жертвами, а виграють представники нової формації, такі як Ежен де Растіньяк, аристократ – альфонс Максим де Трай.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Гроші як рушійна сила і фатум суспільства у романі О. де Бальзака “Батько Горіо”