Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. – К.: Дніпро, 1988.
Тут незвичайні для музею експонати, Оригінальні і вітрини, й стелажі, Тут пахне хліб пшеничний у кімнатах, Батони пахнуть, калачі й коржі.
Тут пахнуть пиріжки і марципани, Рогалики, книші, крутий малай, Біліють булки, пишні і рум’яні, Красується весільний коровай.
Тут вироби сучасні й історичні, Тут випічка, яку ще добре знав У Київській Русі, в часи правічні, Найкращий пекар – мудрий Ярослав!
Є скибочка, що в космосі літала, В ній світиться і праця, і весна…
Вона як глей, вона, як горе, чорна, Тоненька, як в сиріточки рука, Та з нею в Ленінграді непоборно Ставали люди мужньо до станка.
Блокада їх, мов кліщами, душила, Морила голодом, морозами пекла, Та скибочка тоненька їх живила – В тій скибочці надія ще жила!
І люди смерть і голод той здолали, Хоча навкруг блокадні йшли бої, На тротуарах падали й вставали, Затиснувши у кулаці її.
Вона дійшла до наших днів такою, Що важко вже й повірити мені, Що то є хліб, що долею людською Він був тоді, у ті блокадні дні.
Заходьте всі до нашого будинку, Тут свято хліба, літа і весни! Та не забудьте глянуть на скоринку, Що винесла всю гіркоту війни.