Григорій Сковорода – Зозуля та дрізд

Григорій Сковорода

ЗОЗУЛЯ ТА ДРІЗД

Зозуля прилетіла до чорного Дрозда. – Чи тобі не нудно? – питає його.- Що ти робиш? – Співаю,- відказує Дрозд.- Хіба не чуєш?

– Я співаю частіше від тебе, проте однаково нудно… – Так ти ж, пані, тільки те й робиш, що, підкинувши в чуже гніздо свої яйця, з місця на місце перелітаєш, співаєш, п’єш та їси. А я сам годую, бережу і вчу своїх дітей, а працю свою полегшую співом.

Сила: Багато хто, занедбавши споріднену їм роботу, лише співають, п’ють та їдять. У сім гультяйстві вони терплять

їдучішу нудьгу, ніж ті, хто працює без ослабу.

Співати, пити та їсти – не робота, а лише крихітний хвостик з головного, призначеного нам діла. А хто для того їсть, п’є та співає, щоб охочіше після відпочинку взятися до роботи, як до покликання свого, тому ніколи нудьгувати: щодня він і працює, і відпочиває, і се про нього приказка: “Добрій людині щодня свято”. Робота наша – джерело радості.

А коли кого своя робота не звеселяє, той, звичайно, їй не родич і не її вірний приятель, але щось біля неї любить, і як не спокійний, так і не щасливий. Але немає нічого солодшого, як спільна для нас усіх робота. Вона є голова, світло і сіль будь-якого окремого заняття… Щасливий той, хто поєднав любе собі заняття із загальним.

Воно є справжнє життя. І тепер можна зрозуміти таке Сократове слово: “Дехто живе для того, щоб їсти й пити, а я п’ю й їм для того, щоб жити”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)
Григорій Сковорода – Зозуля та дрізд