ГРИЦЕВА ШКІЛЬНА НАУКА – ІВАН ФРАНКО

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ

Іван Франко

ГРИЦЕВА ШКІЛЬНА НАУКА

І

Гуси зовсім нічого не знали про це. Ще того самого поранку, коли батько мав гадку1 відвести Гриця до школи, не знали гуси про цей намір. Тим менше знав про нього сам Гриць. Він, як звичайно, встав рано, поснідав, поплакав трохи, почухався, взяв прут і, підскакуючи, погнав гуси з обори2 на пасовисько.

Старий білий гусак, як звичайно, наставив до нього свою невеличку голову з червоними очима і червоним широким дзьобом, засичав різко, а відтак, таракаючи3

про щось нецікаве з гусками, пішов передом. Стара грива4 гуска, як звичайно, не хотіла йти в ряді, але попленталася поза містком і зайшла в ровок, за що Гриць швякнув5 її прутом і назвав “луп’ярем”, так він мав звичай називати все, що не піддавалося його високій власті на пасовиську. Очевидна річ затим, що ані білий гусак, ані грива гуска, ані взагалі ніхто з цілої череди – як їх було двадцятеро й п’ятеро6 – так ані одно не знало про близьке перенесення їх володаря та воєводи на інше, далеко не так почесне становище.

Тож коли нагло7 і несподівано надійшла нова вість, це коли сам батько, йдучи з поля,

закликав Гриця додому і там віддав його в руки матері, щоб його вмила, вичесала і вбрала, як Бог приказав, і коли потім батько взяв його з собою і, не кажучи ні слова, попровадив трепечучого вниз вигоном, і коли гуси побачили свойого недавнього поводатора8 зовсім у зміненім виді, у нових чобітках, у новім повстянім9 капелюшку і червоним ременем підперезаного, піднявся між ними наглий і дуже голосний окрик здивування. Білий гусак підбіг близько до Гриця з витягненою головою, немов хотів йому добре придивитися; грива гуска також простягнула голову і довгий час не могла й слова вимовити з наглого зворушення, аж вкінці швидко вицокотіла:

– Де-де-де-де?

– Дулна10 гуска! – відмовив гордо Гриць і відвернувся, немов хотів сказати: “Еге, чекай лише, не в такі я тепер пани вскочив11, щоб іще став відповідати тобі на твоє гусяче питання”. А втім, може, й того не відповів, що сам не знав.

Пішли горі12 селом. Батько нічого, і Гриць нічого. Аж прийшли перед просторий старий будинок під соломою, з комином наверху.

До того будинку йшло багато хлопців, таких, як Гриць, або й більших. Поза будинком по городі ходив пан у камізельці.

– Грицю! – сказав батько.

– Га? – сказав Гриць.

– Видиш оту хату?

– Видзу13.

– Пам’ятай собі, це школа.

– Ба,- сказав Гриць.

– Сюди будеш ходити вчитися.

– Ба, – сказав Гриць.

– Справуйся14 добре, не пустуй, пана професора слухай. Я йду, аби тебе записав.

– Ба,- сказав Гриць, майже нічого не тямлячи, що говорив батько.

– А ти йди з оцими хлопчиками. Візьміть його, хлопчики, з собою!

– Ходи! – сказали хлопчики і взяли Гриця з собою, а тим часом батько пішов у огород15 поговорити з професором.

ІІ

Увійшли до сіней, у яких було зовсім темно і страшно воняло торішньою гнилою капустою.

– Видиш там? – сказав до Гриця один хлопчик, показуючи в темний кут.

– Видзу, – сказав тремтячи Гриць, хоч зовсім не видів.

– Там яма, – сказав хлопчик.

– Яма! – повторив Гриць.

– Як будеш зле справуватися, то професор всадить тебе в оту яму і будеш мусити сидіти цілу ніч.

– Я не хоцу16! – скрикнув Гриць.

Тим часом другий хлопчик шепнув щось до першого хлопчика, оба засміялися, а потім перший, налапавши шкільні двері, сказав до Гриця:

– Застукай до дверей! Борзо17!

– Насцо18? – спитав Гриць.

– Треба! Тут так годиться, як хто перший раз приходить.

У школі був гомін, мов в улію19, але коли Гриць застукав кулаками до дверей, зробилося тихо. Хлопчики звільна отворили двері і втрутили20 Гриця досередини. В тій хвилі залупкали добрі березові різки по його плечах.

Гриць дуже перепудився21 і заверещав.

– Цить, дурню! – кричали на нього сміхованці-хлопці, що, почувши стук, засіли були за дверима і зробили Грицеві таку несподіванку.

– Ой-ой-ой-ой! – верещав Гриць. Хлопці злякалися, щоб не почув професор, і почали Гриця зацитькувати.

– Цить, дурню, то так годиться! Хто до дверей стука, того треба по плечах постукати. Ти того не знав?

– Не-е-е-е зна-а-ав! – відхлипнув Гриць.

– Чому не знав?

– Бо я-а пе-е-лсий ла-а-з у сколі22.

– Перший раз! а! – скрикнули хлопці, мов здивовані тим, як можна перший раз бути в школі.

– О, то треба тебе погостити23! – сказав один, поскочив до таблиці, взяв зі скриночки добрий кусник крейди і подав Грицеві.

– На, дурню, їж, а борзо!

Всі мовчали і гляділи на Гриця, що обертав у руках крейду, а далі поволеньки вложив її в рот.

– Їж, дурний, а борзо! – напоминали хлопці, а самі душились зо сміху24.

Гриць почав хрупати і насилу з’їв крейду. Регіт у школі розлягся такий, аж вікна задзвеніли.

– Цого25 смієтеся? – спитав здивований Гриць.

– Нічого, нічого. Може, хочеш ще?

– Ні, не хоцу. А сцо то таке?

– То ти того не знаєш? Ото дурний! Та то Єрусалим26 такий, то дуже добре.

– Ой, не дузе добле, – сказав Гриць.

– Бо ти ще не засмакував. То годиться кожному їсти, хто перший раз приходить до школи.

В тій хвилі27 увійшов професор. Усі хлопці, як сполошені горобці, попирскали28, тільки Гриць остався зі сльозами в очах і з губами, забіленими крейдою.

Професор грізно зблизився до нього.

– Як ти називаєшся? – скрикнув.

– Глиць.

– Що за Гриць? Ага, ти новий. Чому в лавці не сидиш? Чого плачеш? Чим забілився?

Га?

– Та я їв єлусалим.

– Що? Який Єрусалим? – допитувався професор. Хлопці знов аж душилися зо сміху.

– Та давали хлопці.

– Котрі хлопці?

Гриць озирнувся по хаті, але не міг нікотрого пізнати.

– Ну, ну! Йди сідай і вчися добре, а Єрусалима більше не їж, бо будеш битий!

III

Почалася наука. Професор говорив щось, показував якісь дощечки, що на них були намальовані якісь гачки та стовпки; хлопці час від часу кричали щось, як професор показав яку нову дощечку, а Гриць нічого того не розумів. Він навіть не зважав на професора, а дуже смішними видались йому хлопці, що сиділи довкола нього.

Один довбав пальцем у носі, другий іззаду раз у раз старався уткнути невеличке стебельце Грицеві у вухо, третій працював довгий час дуже пильно, микаючи зі свого старого кафтана латки, нитки та остроки29; вже їх перед ним на спідній дошці лавки лежала ціла купа, а він усе ще микав і скуб зо всієї сили.

– Насцо ти микаєс? – спитав Гриць.

– Буду дома з бовщем їсти, – відповів шепеляво хлопець, і Гриць довгий час думав над тим, чи, буває, не здурив його сей хлопець.

– Але-бо ти, Грицю-небоже, нічого не вважаєш, – крикнув на нього професор і покрутив його за вухо, так що Грицеві мимоволі аж сльози стали в очах, і він так перепудився, що довгий час не тільки не міг уважати, але й зовсім нічого не тямив. Коли, нарешті, отямився, хлопці вже починали читати склади на подвижних30 табличках, які розкладав і складав професор. Вони невтомимо по сто разів співучими голосами повторяли: “а-ба-ба-га-ла-ма-га”. Грицеві, не знати чому, дуже це сподобалося, і він почав своїм пискливим голосом наввипередки кричати: “а баба галамага”.

Професор уже готов був узнати його дуже пильним і здібним хлопаком31 і, хочучи ще ліпше переконатися про це, переставив букви. Несподіваним способом він виставив перед учениками букви “баба”, але Гриць, не дивлячися на них, а тільки на професора, тонким співучим голосом крикнув: “галамага”. Всі зареготалися, не виключаючи й самого професора, тільки Гриць, здивований, оглянувся і знов вголос сказав до свого сусіда:

– Цому не клицис галамага?

Аж тоді бідолаха стямився, коли професор потягнув його за понятливість різкою по плечах.

– Ну, а чого тебе там у школі навчили? – спитав батько, коли Гриць уполудне32 вернув додому.

– Вцились-мося “а баба галамага”, – відповів Гриць.

– А ти вмів? – запитав отець, не входячи в те, що це за така дивовижна наука.

– Тазе вмів, – відповів Гриць.

– Ну, так мені справуйся! – заохотив отець. – Як тут у селі вивчишся, то підеш до міста до більшої школи, а відтак вийдеш на попа33. Жінко, дай-но йому що їсти.

– Ба, – відповів Гриць.

ІV

Минув якраз рік після того важкого дня. Блискучі надії батька на Грицеву будущину34 давно розвіялись. Професор просто сказав йому, що Гриць “туман вісімнадцятий”35, що ліпше зробить, коли відбере його додому і назад заставить гуси пасти. І справді, по році шкільної науки Гриць вертав додому якраз такий мудрий, який був перед роком. Вправді, “а баба галамага” він вивчив докладно напам’ять, і не раз навіть у сні з уст його вилітало це дивовижне слово, що становило немов перший поріг усякої мудрості, якого йому не судилося переступити. Але далі поза те слово Гриць в науці не поступив36.

Букви якось мішалися перед його очима, і він ніколи не міг спізнати їх з лиця37, котре ш, а котре т, котре “люде”, а котре “мисліте”38. Про читання вже ніщо й говорити. Чи причина тому була в його непонятливості, чи в кепськім навчанню професора, цього не знати; те тільки певно, що, крім Гриця, таких “туманів вісімнадцятих” між тогорічними школярами було 18 на 30, і всі вони під час того шкільного року заєдно39 робили собі блискучі надії40, як-то буде гарно, як вони увільняться від щоденних різок, позаушників, штурканців, “пац” та “попідволосників”41 і як покажуться знов у повнім блиску своєї поваги на пасовищі.

А вже хто як хто, а Гриць запевно42 найбільше і найчастіше думав про це. Проклятий буквар, що його він за час цілорічної натуги43 над науковими питаннями пошарпав і пофалатав44 трохи не на січку, прокляте “а баба галамага” і прокляті професорські причинки та заохоти до науки45 так надоїли йому, що він аж вихуд46 та поблід і ходив увесь час, мов сновида. Накінець змилувався Бог і послав місяць липень, і змилувався батько та сказав одного ранку:

– Грицю!

– Га? – сказав Гриць.

– Віднині вже не підеш до школи.

– Ба,- сказав Гриць.

– Здійми чоботи, капелюх і ремінь, треба сховати про неділю47, а ти запережися личком48, візьми лупку49 на голову та жени гусей пасти.

– Ба,- сказав Гриць.

V

Гуси, звичайно,- дурні гуси, і цим разом не знали про радісну зміну, яка їх чекала. Через цілий рік Грицевої шкільної науки їх пас малий сусідський хлопчик Лучка, що звичайно тільки й робив на пасовиську, що копав ямки, ліпив паски з болота та пересипався порохом. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас50. Не раз їм лучилося зайти51 в царину, і тоді від пошкодованого приходилось їм витерпіти багато проклять, а навіть побоїв.

А крім того, нещастя кілька разів того року зловіщим крилом перелетіло понад чередою. П’ять молодих гусаків і десять гусок господиня попродала в місті; важко прийшлось іншим розлучатися з ними. Стару попеласту52 гуску забив хворостиною в шкоді53 сусід і у варварській безсердечності прип’яв54 бездушного трупа за лапу до тої ж хворостини, волік його так через ціле пасовисько, а відтак кинув господареві на обору. А одного молодого гусака, красу і надію череди, забив ястріб, коли раз відблукався55 від своєї рідні. Але попри всі ті тяжкі та невіджалувані страти56 череда цього року була більша, ніж торік.

Дякувати білому гусакові і гривій гусці, та й ще двом чи трьом молодим її донькам, череда цього року виносила57 звиш58 40 штук.

Коли Гриць появився між ними з прутом, знаком своєї намісницької власті, зразу всі очі звернулися на нього, і тільки один німіючий сик59 здивовання60 дався чути. Але ані білий гусак, ані грива гуска не забули ще свого колишнього доброго пастиря і швидко пригадали собі його. З голосними викриками радості і тріпотінням крил вони кинулися до нього.

– Де-де-де-де? – цокотіла грива гуска.

– Адже в школі був, – відповів гордо Гриць.

– Ов! ов! ов! – дивувався білий гусак.

– Не віриш, дурню? – крикнув на нього Гриць і швякнув його прутом.

– А сьо-сьо-сьо? А сьо-сьо-сьо? – дзьоботіли, громадячись коло нього, інші гуси.

– То ніби, що я навчився? – формулював їх питання Гриць.

– Сьо-сьо-сьо-сьо? – дзьоботіли гуси.

– А баба галамага! – відповів Гриць.

Знов сик зачудування, немов ані одна з тих 40 гусячих голів не могла зрозуміти такої глибокої мудрості. Гриць стояв гордий, недосяжний. Аж нарешті білий гусак здобувся на слово.

– А баба галамага! А баба галамага! – скрикнув він своїм дзвінким металічним голосом, випростувавшися, піднісши високо голову і тріпочучи крилами. А відтак, обертаючись до Гриця, додав, немов аби його ще більше пристидати61:

– А кши, а кши!

Гриць був зламаний62, засоромлений. Гусак в одній хвилі перейняв і повторив ту мудрість, що коштувала його рік науки!

“Чому вони його до школи не давали?” – подумав собі Гриць і погнав гуси на толоку.

1 Мати гадку – думати. 2 Обора – тут: відгороджена частина подвір’я, де знаходиться худоба. 3 Таракаючи – тут: говорячи.

4 Гривий – тут:сіро-жовтий (про масть тварин). 5 Швякнути – тут:вдарити. 6 Двадцятеро й

П’ятеро – двадцять п’ять. 7 Нагло – тут: раптом, зненацька. 8 Поводатор – тут: пастух.

9 Повстяний – полотняний. 10 Дулна – шепеляво від дурна (про гуску). 11 Вскочити в пани – стати паном.

12 Горі – тут:високо. 13 Видзу – шепеляво, від виджу, тобто бачу. 14 Справуватися – тут:добре поводитися, посилено вчитися.

15 Огород – те саме, що город.

16 Хоцу – шепеляво від хочу. 17 Борзо – швидко. 18 Насцо? – шепеляво від нащо? 19 Улій – тут: вулик (скринька, в якій живуть бджоли).

20 Втрутити – штовхнути. 21 Перепудитися – налякатися. 22 Бо я-а пе-е-лсий ла-а-з у сколі – шепеляво від бо я перший раз у школі.

23 Погостити – тут: пригостити.

24 Душитись зо сміху – дуже сміятися. 25 Цого – шепеляво від чого. 26 Єрусалим – місто в Ізраїлі, тут: випадкова, вигадана назва.

27 В тій хвилі – в ту хвилину, в той час.

28 Попирскати – тут: позіскакувати. 29 Остроки – тороки (від одягу). 30 Подвижний – рухливий.

31 Хлопак – тут:хлопчик. 32 Уполудне – опівдні. 33 Вийдеш на попа – тут: вивчишся на священика. 34 Будущина – майбутнє. 35 Туман вісімнадцятий – тут: дурень.

36 Поступати – тут:рухатися вперед. 37 Спізнати їх з лиця – розпізнати їх. 38 “Люде”, “мисліте” – так у церковнослов’янській азбуці називалися літери л та м. 39 Заєдно – тут: все одно. 40 Робили блискучі надії – надіялися.

41 Позаушники – удари поза вуха, штурканці – в спину, “пац” – відкритою долонею; попідволосник – удар по голові.

42 Запевно – тут: напевно. 43 Натуга – тут:старання. 44 Пофалатати – тут: пошматувати, подерти на клапті. 45 Причинки та заохоти до науки – тут: заохочення до науки. 46 Вихуд – тут: схуд.47 Сховати про неділю – сховати і тримати на свято, на неділю (святковий день).

48 3аперезатися личком – підперезатися пояском із лика (кори молодих листяних дерев). 49 Лупка – стара, облуплена шапка з овечої шкури. 50 Ходили самопас (про гусей) – самі паслися.

51 Лучитися – тут: трапитися (лучилася нагода – трапилася нагода).

52 Попеластий – сивий, кольором подібний до попелу. 53 В шкоді – тут: у городі. 54 Прип’ясти – прив’язати.

55 Відблукався – тут: заблукав, відбився від череди. 56 Невіджалувані страти – невідшкодовані втрати. 57 Виносити – тут: дорівнювати, становити.

58 Звиш – більше ніж. 58 Сик – тут: сичання (про гусей). 60 Здивовання – здивування. 61 Пристидати – присоромити.

62 Зламаний – тут: переможений.

Хто? Що? Коли?

Чому? Як?

1. Що ви знаєте про письменника Івана Франка? 2. Які твори він написав?

3. Хто такий Гриць? Як зустрів хлопчик намір батька віддати його до школи? 4. Якою була перша зустріч школяра Гриця зі школою та учнями? (Знайдіть це місце в тексті). 5. Чи було цікаво Грицеві на уроці?

Чого він навчився? 6. За що “професор” вдарив Гриця? 7. Про що розмовляв Гриць з батьком удома? (Знайдіть це місце в тексті).

8. Як пас гусей хлопчик Лучка? 9. Яким було життя гусей протягом того року, коли їх не випасав Гриць? 10.

Як гуси зустріли свого улюбленого пастушка? (Передайте цей діалог, читаючи удвох). 11. Як хлопчики розіграли Гриця, коли він уперше прийшов до школи? Як ви оцінюєте ставлення школярів до Гриця? 12.

Чому шкільна наука була незрозумілою для Гриця? 13. Чому Гриць перестав ходити до школи і повернувся знову до гусей? 14. Чому у “розмові” з гусьми Гриць виявився “зламаний і засоромлений”?

15. Яке враження справила на вас розповідь про методи навчання в тогочасній школі?

ВПРАВИ і ЗАВДАННЯ

I. Перебудуйте назви розділів оповідання у питальні речення:

І. Гриць з батьком іде до школи. II. Перша зустріч Гриця зі школою, учнями та професором. III. Перший урок.

IV. “Успіхи” Гриця у навчанні. V. Знову на пасовиську.

Зразок: “Гриць з батьком іде до школи” (розповідне речення) – “Куди йшов Гриць?”; “З ким Гриць ішов до школи?”

II. Розповідаючи про хлопчика (Гриця) із західноукраїнського села, Іван Франко вживає діалектизми (слова, які вживаються лише на певній території). Знайдіть їх у тексті і замініть літературними словами та виразами з тим самим значенням. Наприклад: видиш – бачиш; зле справуватися – погано щось робити. (Скористайтесь посторінковими тлумаченнями слів і виразів).

III. Слова і вирази, які передають звуки тварин і птахів, називаються звуконаслідувальними. Випишіть з тексту оповідання слова, що передають звуки гусей.

А як “розмовляють” між собою гуси вашою рідною мовою?

IV. Як ви розумієте такі прислів’я і приказки: “Така наука, що збагне й курка”, “Наука не йде без бука”, “Не наука, а мука”, “Наука в ліс не веде, а з лісу виводить”, “Хто не вчивсь, не буде знати”, “Без муки нема науки”). Доберіть до них відповідники рідною мовою.

IV. Знайдіть у тексті оповідання “Грицева шкільна наука” опис школи, в якій навчався Гриць. А якою є ваша школа? Напишіть невеликий твір про свою школу.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


ГРИЦЕВА ШКІЛЬНА НАУКА – ІВАН ФРАНКО