“Горі від розуму” А. С. Грибоєдова – комедія на століття

Олександр Сергійович Грибоєдов говорив, що готово “голову покласти за співвітчизників”, і із чудовою енергією служив на цьому поприщі, мужньо відстоюючи інтереси Росії. “Повага до Росії – от що мені потрібно”, – сказав він напередодні своєї загибелі в Персії. Поваги до свого народу, його мові, історії, традиціям бажає й домагається й Чацкий – герой безсмертної грибоедовской комедії “Горі від розуму”. Після закінчення Вітчизняної війни 1812 року передова частина суспільства очікувала реформ.

Однак очікування ці виявилися марними. Не дочекавшись реформ, дворянська молодь поєднується з єдиною метою: допомогти народу й у цілому змінити підвалини суспільства

Іншими словами, зріє рух декабристів. Дія комедії, втім, як і написання її, доводиться саме на цей період. Читаючи “Горі від розуму”, ми бачимо, що частина молоді, хоча й невелика, зауважує всі “подлейшие риси” “минулого життя”. Ця молодь пишається тим, що є частиною героїчного народу

Повага до народу стало основою патріотизму. До цієї частини дворянської молоді належить і Чацкий:

“…розумний, бадьорий наш народ…

” – так озивається він про тих, хто протипоставлено в комедії фамусов-скому суспільству. Так незабаром після війни 1812 року у дворянському середовищі більш чітко, ніж абиколи раніше, визначилося два ворожих табори: прихильники консервативних поглядів, захисники старого, але відживаюче своє століття – в одному, і прогресивна молодь, що складається із прихильників рішучих політичних і соціальних змін, – в іншому. Перші – представники фамусовского суспільства (“за дряхлостию років до вільного життя їхня ворожнеча непримиренна”), а другі – майбутні декабристи, до числа яких належав і Чацкий.

Незважаючи на те, що в суспільстві позначився розкол і чимала частина дворянства примкнула до прихильників змін, прихильників консервативних поглядів було багато більше. Сталий лад настільки вигідний був суспільству, що воно, тобто та частина його, що у комедії представлена фамусовским суспільством і яка керувалася у визначенні життєвих позицій лише власними інтересами, з особливою запопадливістю встала на захист своїх підвалин. Це суспільство до смішного боїться будь-яких нововведень, а особливо у відносин освіти. “Ученье – от чуму, ученість – от причина” – так звучать слова Фамусова, що обвинувачує освіту в наростанні хвилювань і невдоволення вобществе.

Фамусов і його гості затверджують “століття минулий” – “вік покірності й страху”, час правління Катерини II, коли дворяни були наділені величезними привілеями, коли “той і славився, чия частіше гнулася шия”, коли “не у війні, а у світі брали чолом, стукали об стать, не жалуючи”. Фамусов – типовий представник і виразник ідей існуючого суспільства. Його життєві принципи – у його репліках: “…По батьку й синові честь…”, “Ну як не порадеть рідному чоловічкові”, “…

І в чтенье пуття-те не велике”, “Ученье – От-Чуму, ученість – от причина”, “Уж коли зло припинити: забрати всі книги б так спалити” – так міркує Фамусов – типового московського пана-кріпосник, що живе забобонами. Такі і його гості. Скалозуб – “золотий мішок і мітить у генерали”, що незаслужено одержує звання й нагороди. Молчалин – чиновник при Фамусове, “блаженствующий на світлі”, що домагається всього тим, що “там моську вчасно погладить, отут у пору картку втре!” Репетилов, від латинського repetitio – повторення, – пародія на вільнолюбну молодь

И коли в будинку Фамусова з’явився Чацкий, що повстає проти вкоріненої моралі, що бажає, за словами хазяїна будинку, “вільність… проповедать”, всі присутні моментально й одностайно виступають проти, не соромлячись у виборі коштів боротьби з инакомысля,-щим. І Чацкий залишає Москву, відвозячи “мильон роздирань”. І проте Чацкий не побоявся висловитися про усім відкрито

Він воліє бути “мрійником небезпечним”, а не “безсловесним”, і його монологи оголюють передове мислення й волелюбні погляди – саме те, що й ріднить його с. декабристами. Чацкий не визнає ідеалів фамусовского суспільства, де “той і славився, чия частіше гнулася шия” і де “не у війні, а у світі брали чолом, стукали об стать не жалуючи”. Фамусовским переконанням Чацкий протиставляє високий ідеал служіння Батьківщині, бажання не прислужуватися, “служити справі, а не особам”.

И від’їзд Чацкого – це доказ того, що є чинність, здатна протистояти чинності фамусовского суспільства. А. И. Герцен назвав Чацкого декабристом і писав, що цей герой “ішов прямій дорогою на Сенатську площу й на каторжні роботи”. Комедія А. С. Грибоєдова безсмертна. Говорячи про комедію, сучасник Грибоєдова Бестужев писав: ” Майбутнє оцінить гідно цю комедію й поставить її в числі перших створінь народних”. І він був прав

Комедія безсмертна з багатьох причин: це й завжди актуальний сюжет, і вічні образи, і сама Мова, якою написана комедія: адже величенна частина виражень увійшла в нашу повсякденну мову. Сюжет же не втратить своєї актуальності завдяки проблемам, піднятим у добутку. Комедія укладає в собі два конфлікти: зіткнення Чацкого з фамусовским суспільством і інтригу любові…

А любов, як і “боротьба свіжого з віджилої”, за всіх часів буде мати місце. Також і типи

Хіба переведуться коли-небудь Мовчазні – підлабузники, що вміють домогтися всього лестощами й догодою? Немає! Вони завжди будуть “блаженствувати на світі”.

Або, приміром, Фамусовы – завзяті прихильники консервативних поглядів, супротивники всякої новизни? Або ті ж Скалозуби, що одержують нагороди за те, чого не робили, і хвастающиеся подвигами, яких не робили?

Не переведуться й Репетиловы, порожні, нікчемні представники своєї епохи. І, звичайно ж, “кожна справа, що вимагає відновлення, викликає тінь Чацкого”, тому-те “Чацкие живуть і не Переводяться в суспільстві”, хоча в останні роки про Чацком з’явилися й інші судження


“Горі від розуму” А. С. Грибоєдова – комедія на століття