“Голос краси звучить тихо”

краси звучить тихо”

Як висловлювався відомий японський письменник Ясунарі Кавабата – “Художній твір повинен бути пройнятий високим естетичним ідеалом. Яскравим підтвердженням цих слів може бути геніальна повість письменника “Тисяча журавлів” (“Тисячокрилий журавель”), за яку у 1952 році Кавабата отримав премію Академії мистецтв Японії.

В основу цієї повісті письменник поклав опис стародавнього національного звичаю – чайної церемонії, яку японці звели у ранг справжнього мистецтва. Для народів Сходу сенс чайної

церемонії полягає не стільки в отриманні задоволення від чаювання, скільки в нескінченному прагненні до очищення душі, до її катарсису. Вона є таїнством відкриття людиною божественного і прекрасного, яке надає можливість відчути почуття умиротворення і спокою, почуття гармонії з самим собою і навколишнім світом.

Чайна церемонія дарує японцям відчуття радості життя. “Якщо ви вважаєте, що в повісті “Тисяча журавлів” я хотів показати красу душі і вигляду чайної церемонії, то це не так, – казав Кавабата у виступі на церемонії вручення Нобелівської премії, – скоріше навпаки, я її відкидаю, застерігаю

проти тієї вульгарності, в яку впадають нинішні чайні церемонії”. Таким чином Нобелівський лауреат висловив свою тривогу за майбутнє національної японської культури, за духовність своєї нації.

Щоб застерегти своїх співвітчизників від опошлення стародавнього японського обряду, який таїть в собі дух нації, письменник створює образ вульгарної, грубої, чоловікоподібної Тікако – вчительки чайної церемонії, яка зовсім не гармонує з цим ритуалом. Тікако, втративши свою жіночість, втратила і почуття прекрасного. Тому, торкаючись до предметів священної чайної церемонії, впливаючи на цій обряд своїм ханжеством і своєю брутальністю, ця жінка своїм святенницьким відношенням опоганює усю красу, яка була недоторканою протягом багатьох століть.

Бо красу, в розумінні письменника, неможливо відділяти від духовної чистоти людини і здорового глузду.

Щоб підсилити відчуття, які визиває повість, Ясунарі Кавабата використав образ витонченої красуні Юкіко, яка проводить чайну церемонію в якості учениці. В цьому образі письменник втілив своє розуміння традиційної класичної краси, простоти і тонкості: “Дівчина виконувала обряд за всіма правилами, як її вчили. Вона робила все просто і природно, без будь-якої манірності. Здавалося, чайна церемонія доставляє їй справжнє задоволення.

Та й у всій її постаті, в кожній її позі була благородна простота… Її фукуса, червона, як полум’я, не здавалася претензійної, а, навпаки, підсилювала враження юної весняної свіжості. У неї в руках немов розквітала червона квітка. Здавалося, ще секунда – і навколо дівчини закружляють тисячі крихітних білосніжних журавлів”.

Таке ставлення до чайної церемонії допомогло письменнику повністю розкрити характери героїв повісті. А ось розкриттю ідеї твору допомогли не тільки яскраві образи героїв повісті, а й з майстерністю підібрані символічні образи. Предмети, які використовуються в обряді, живуть у творі своїм особистим життям, кожний з цих предметів – справжній образ-символ, який має і свою душу, і свою долю.

Для письменника дуже важливо, щоб читачі зрозуміли асоціації, які викликають ці образи. Наприклад, чашка, яку з покоління в покоління передавали предки головного героя повісті – це справжній символ культурної спадщини країни, справжніх моральних і духовних цінностей народу. А образ тисячі журавлів, якими прикрашена фуросика Юкіко, що проходить через всю повість, – це символ чистоти і щастя.

У цілому ж повість Ясунарі Кавабата “Тисяча журавлів” – це незрівнянний гімн красі, яка надає сенс кожному людському життю, яка одухотворяє людину и робить її щасливою. “Тисяча журавлів” – це й справді голос краси, який звучить тихо, але все одно він прокрадається у наші душі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Голос краси звучить тихо”