Глібов Леонід Іванович “Скажу ще загадку таку…”

Скажу ще загадку таку: У ночвах переплив я річку І у долинці на піску Побачив хатку невеличку. Без вікон хатка, без дверей,- Як не мудруй, не можна влізти; Вона ж повнісінька людей, А ласощів – не переїсти! Ну як би так мені туди? Хоч би ж тобі де-небудь щілка…

Я і туди, я і сюди – Ніяк: ні зверху, ні з причілка. Дивлюсь – з лози іде Різак; Його мале й велике знає: Сокири нашої свояк, По всіх усюдах він буває. Побачив, що я там ходжу. “Чого,- питає,- тут никаєш?” – “Ох, мій голубчику! – кажу,- Нащо питаєш? Либонь, знаєш”.

Він цюк

– і хатку розрубав. “Ну,- каже,- лізь, щоб не кортіло!” Я так зрадів, аж закричав: “От молодець! От гарне діло!” – І зараз всіх порозганяв, Щоб ласощів не роз’їдали; Хазяйнувати сам почав, Аж зуби танцювати стали.

Я через приключку таку Вподобав дуже хатку тую І, дякуючи Різаку, Щолітечка тепер смакую.

От бачте, як старий ласун Плести вам загадки навчився… Не хатка то була – Кавун До мене в гості прикотився. А хто ж Різак, такий мастак, Що й хатку розрубать береться?

Не чоловік і не козак – Ножем він на всім світі зветься. Я шуткувать давно привик І рад, як діти веселяться… Пошли вам, доле, довгий вік, Не знать журби, а більш сміяться.

[1891].


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)


Глібов Леонід Іванович “Скажу ще загадку таку…”