Раз у бабусі Шелестихи Я на тім тижні гостював І любим діткам для потіхи Химерну вигадку дістав. І хоч кого вона здивує, Такої ще не чув ніде: На сей бік – загадка мудрує, На той бік – казочка гуде. На гарбузі, десь в огороді, Козак Нюхайлик проживав; Що не придума – сміх та й годі, Всіх огородян потішав.
Раз, мов той дід серед левади, Він хижку з лободи зліпив Та ще й огудини дві ляди, Неначе двері, притулив. Будиночок навдивовижу, А диво те, що там було, Бо про Нюхайликову хижу Дізналося усе село. Набрав яєчок він корзину І в два ряди порозкладав,
Привикли люди потурати, Розкукурікався співун, І стали інші дорікати, Щоб присмирив його тіпун… Зліпила баба нам вареник, Відкіль почать – не розбереш, І неабиякий туленик, А розліпить його не втнеш. Як розгадаєте ви казку, Свою калиточку трусніть І бубликів велику в’язку Веселій бабі перешліть.
Що, любі дітки, чи годиться Химерна загадка моя? А нуте ж будемо хвалиться, Хто розгадав – чи ви, чи я? Нагнала думок баба тая,- Щоб не забуть, скажу мерщій: Гарбуз – то Голова людськая; Козак Нюхайлик – Ніс при ній; Та хижка – Рот; дві ляди – Губи; Веселий півень – то Язик, А два ряди яєчок – Зуби; Тіпун – Правдивий чоловік.
[1890].
(1 votes, average: 5.00 out of 5)