Минає заспаная ніч; Уже на світ благословиться; Про Новий рік весела річ От-от усюди розлетиться.
Старий Сатурн не спить, сидить На перелазі “для параду”, Де слідом день за днем біжить У тую вічную леваду.
І Рік старий туди приплівсь, Аж ледве ніженьки волочить; Звичайно дідові вклонивсь І моститься, щоб перескочить.
– Тривай! – Сатурн загомонів,- Попереду признайся, сину, Чи все гаразд ти поробив, А то намну тобі чуприну!
І каже той: – Робив я те, Чого бажала в світі доля; За що ж чуприну намнете, Коли моя не винна воля?
Сатурн
– Се… Чайченко так удружив,- Промовив той і засмутився,- Пошелестіти захотів І просторікать заходився.
Поетів наших осміяв, Чорнилом ліру їх обляпав; Я дуже заступаться став, А він, завзятий, ніс подряпав
Старий Сатурн зареготавсь. – Ну, добре ж,- каже,- любий сину! Хоч трохи лиха і набравсь – Не жаль, бо за свою родину.
Ну, перелазь! Гляди ж мені, Шануйся там, у царстві славнім! Вклонись кумі-старовині, Усім бувальцям стародавнім.
І, крекчучи, Старенький рік За перелазом опинився;
Туман розвіявся, як дим; Рум’яний ранок виглядає І світом золотим своїм Ліси і гори обливає.
Устало сонце; Новий рік До нас поважно виступає, А Кенир-дід, мов молодик, Згори віршує-посипає:
– Зійшла “Зоря” на Новий рік І ясно світить в поле наше. Пошли вам, боже, довгий вік! Нехай радіє щастя ваше!
Нехай вам доленька сама Дарує всякую пашницю, Людей дотепних до письма І гарних творів паровицю!
Дай, боже, жити без біди, Не убивать, як кажуть, муху, А любо пить вино, меди І на потуху – варенуху!
[1891].
(1 votes, average: 5.00 out of 5)