Глібов Леонід Іванович “Котилася тарілочка…”

Котилася тарілочка По крутій горі, Забавляла любих діток У моїм дворі, Нам тієї тарілочки Чому не любить – Хорошая, золотая І як жар горить. Прийшла баба – сама чорна І чорний жупан,- Заховала тарілочку У синій туман. Постихали співи й жарти У дворі моїм; Золотої тарілочки Жаль стало усім. Зачинився я у хаті, У віконці став І про тую тарілочку Співати почав: “Туманочку, туманочку!

Поклонись зорі, Покоти нам тарілочку По нашій горі…” Де не взявся із-за лісу Невідомий птах, Довгохвостий, гостроносий, На восьми ногах, Тільки став я приглядаться

– І що, і відкіль, А він зразу розігнався – І в вікно сусіль… Я – на піч та у куточку Зігнувсь, притаївсь І, щоб птах той не нагибав,- Сяденцем укривсь. Навіжений птах літає, Не найде ніде І тонесенько виводить: “А де дідок, де?” Закричав горлатий півень І прогнав мій страх, Я зрадів – і не побачив, Де той дівся птах.

От вам загадка новенька Ще на інший лад; Розгадайте, любі дітки, Дуже буду рад. Золотую тарілочку Всі знають давно: То на небі Сонце ясне, На весь світ одно. Чорна баба – Нічка темна: Із давніх-давен Покриває все на світі, Як погасне день.

Заховався, шуткуючи, Дідусь-господар, Щоб не зразу догадались, Що той птах – Комар.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Глібов Леонід Іванович “Котилася тарілочка…”