Котилася тарілочка По крутій горі, Забавляла любих діток У моїм дворі, Нам тієї тарілочки Чому не любить – Хорошая, золотая І як жар горить. Прийшла баба – сама чорна І чорний жупан,- Заховала тарілочку У синій туман. Постихали співи й жарти У дворі моїм; Золотої тарілочки Жаль стало усім. Зачинився я у хаті, У віконці став І про тую тарілочку Співати почав: “Туманочку, туманочку!
Поклонись зорі, Покоти нам тарілочку По нашій горі…” Де не взявся із-за лісу Невідомий птах, Довгохвостий, гостроносий, На восьми ногах, Тільки став я приглядаться
От вам загадка новенька Ще на інший лад; Розгадайте, любі дітки, Дуже буду рад. Золотую тарілочку Всі знають давно: То на небі Сонце ясне, На весь світ одно. Чорна баба – Нічка темна: Із давніх-давен Покриває все на світі, Як погасне день.
Заховався, шуткуючи, Дідусь-господар, Щоб не зразу догадались, Що той птах – Комар.