Гірський пейзаж у творах Алкмана, Гете і Лєрмонтова

“У горах моє серце, а сам я – внизу…” – написав колись англійський поет Роберт Берне. Почуття невимовного щастя і свободи, величі Всесвіту – ось що і. ікс бути у горах! Коли піднімешся на саму верхівку, подивишся навколо – по – и. ічиш красу навколишнього світу. Ніби й невеличка гора Артема у Святогірську, і такий краєвид із неї відкривається – дух захоплює! Річка біля підніжжя – не­мов срібляста змійка, люди схожі на мурашок!

Саме там розумієш, який ти малий!

“Сплять усі верховини гірські…”, – написав

колись давньогрецький поет Алк – ман, який загубився б у історії зовсім, якби не його вірші, написані винайде­ною ним алкмановою строфою. Він писав хорові пісні на честь богині Афродити, ірецьких героїв… Можна собі уявити, як на сцені прадавнього театру хор повто­рює алкманові строфи: “Сплять усі верховини гірські…” Аікман відтворив тишу ночі у горах, чар нічних звуків.

Спить земля, сплять звірі й рослини, з гір дме сві­жий вітер…

Захоплений давньогрецькими поетами, німецький поет І. В. Гете намагався перекласти цей вірш німецькою. Однак сьогодні цей переклад – “Нічна пісня і. пщрівника”

– сприймається як самоцінний твір. Про те, що у творі зображено ніч. немає жодного слова, однак у вірші створений образ мандрівника, який вто­мився від довгого шляху та ішов без відпочинку.

Зіркове небо і ніч ніби створені і ІЯ молитви.

На гірських вершинах Спить сніг. Вітерець в долинах Затих.

Тиша без краю, без меж. Змовкнув пташиний галас. Почекай – зараз Ти заснеш теж.

Иірш М. Лєрмонтова відтворює атмосферу тихої темної ночі, високих гір і ла – м тих долин… Гори, долини, дорога – усе це образ далекої мандрівки. Насамкі – інчп) з’являються тіні двох супутників, між якими йде стиха розмова про відпо­чинок.

Ген на верховини Темна ніч лягла; Лагідні долини Вкрила свіжа мла; Не курять дороги. Листя не тремтить… Зможеш від тривоги Скоро й ти спочить!

У вірші Лєрмонтова до образів засніжених гір, дороги, тиші та спокою дода­ється іше тривога, яку відчуває мандрівник. Це відчуття неспокою людини кон­трастує із картиною тихої природи: це тиша перед бурею! У Лєрмонтова це перед­чуття майбутніх змін, і в іншому творі – вірші “Парус” – така зміна відбудеться, герой протистоятиме тій бурі, мірятиметься силою із природою.

Протягом століть відчуття однакового пейзажу змінювалося – від простого опису в Алкмана, через відчуття дороги, руху і спокою у Гете до контрасту спо­кою і бурі, що насувається…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Гірський пейзаж у творах Алкмана, Гете і Лєрмонтова