Героїчний народний епос – збірна назва фольклорних творів різних жанрів (колядки, думи, історичні (козацькі, гайдамацькі, опришківські, стрілецькі, повстанські та ін.) пісні, казки, легенди, перекази), в яких відображена воля, завзаття народу у боротьбі з ворогом, злом, кривдою, соціальним і національно-релігійним гнітом, прославляються розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних месників. У вужчому розумінні вислову український Г. н. е. – це думи та історичні пісні, тобто віршована різновидність героїчного епосу. Г. н. е. кожного народу
Грушевський. Історія укр. літ. – К., 1925. – T. IV). Його виразні сліди – в українській давній обрядовозвичаєвій поезії, казках, легендах, переказах. Яскравим прикладом героїчного епосу княжої доби є “Слово про Ігорів похід”, доби козаччини – думи й історичні пісні.
Архетип давнього українського Г. н. е. у билинній традиції ретельно простежив М. Грушевський. Національний Г. н. е. часто служив грунтом, на якому формувався літературний епос – поеми, повісті, романи.