Для одного з найбільш знаменитих сюжетів цього епосу поет використав місцевий ликийский міф, обробивши його за правилами елліністичної поетики й перемістивши дію у Фрігію. Юпітер і Меркурій, випробовуючи благочестя людей, під видом мандрівників обходять будинку селян і тільки в одному – бідн і вбогому – зустрічають гостинність. У цим жалюгідним, покритим болотним очеретом хатині Филемон і Бавкида прожили все своє життя – від весілля й до глибокої старості. Хазяї соромляться свого вбогого даху; вони самі обмивають ноги своїм гостям
Перелякані старі, довідавшись, хто перед ними, просять прощення за скромний прийом; але гості, оцінивши їхнє благочестя, пропонують їм вибрати нагороду. Добрі хазяї бажають стати стражами їхнього храму й закінчити свої дні одночасно, щоб їм не довелося оплакувати один одного. Боги погоджуються виконати їхню волю, і, покаравши потопом нечестивих околишніх жителів, перетворюють хатину Филемон і Бавкида в храм, а коли минає строк їхнього земного
Атмосфера затишку, привітності й благочестя, створена Овідієм, що не має аналогів у його власній Творчості й майже що не зустрічається в античній літературі, зробила Филемон і Бавкида одними із самих знаменитих героїв досить населеного епосу. Вони привертали увагу й у новітні часи: Ж. Лафонтен написав однойменну поему, досить близько випливаючи Овідієві, а Гете в II частини “Фауста” використав образи Филемон і Бавкида як символ катастрофи старого, затишного й патріархального миру
(1 votes, average: 5.00 out of 5)