Розповіді А. П. Чехова короткі, але за їх стислістю і уявною простотою криється дуже глибокий сенс. Всього на декількох сторінках Чехову вдається розкрити внутрішній світ своїх героїв, показати їх характери, звички, мрії і переживання. Хто вони – герої чеховських оповідань?
Звичайні маленькі люди зі своїми слабкостями, уявленнями про життя і розчаруваннями. Я хочу розповісти про деякі з них: нехай це будуть герої оповідань Смерть чиновника, Хамелеон і Унтер Пришибєєв. В оповіданні Смерть чиновника можна помітити явну невідповідність
Всі чхають і т. п.). Забавні імена персонажів (Червяков, Брізжалов).
Смішна наполегливість, з якою Червяков пристає з вибаченнями до генерала. Він ніби напрошується на грубість, яку сам же і не може пережити. Привід і наслідки до смішного неспіврозмірні: на початку розповіді герой чхнув, а в кінці – помер. Чехов як ніби рассказиваетанекдот: він сміється над своїм недалеким
На основі цього сюжету можна було б розповісти дуже сумну історію про маленьку людину, якого принижують і ображають влади. Написати про те, як бідний цей чиновник, як небагата радощами його життя, з якою брутальністю і черствістю він в черговий раз зіткнувся. Але Чехов поступає по-іншому: він сміється, причому не над генералом, гнів якого цілком зрозумілий.
Об’єктом глузування стає той самий маленька людина, якому, по ідеї, читач повинен співчувати. У Чехова ж людина цей смішний і жалюгідний одночасно.
Смішний своєю безглуздою наполегливістю, а жалюгідний тим, що свідомо піддає себе приниження, повністю втрачає людську гідність. Адже його ніхто не примушує плазувати перед генералом. Ні, він сам обирає такий стиль поведінки. Чехов показує, що зло укладено навіть не в порочності влади, а набагато глибше – у добровільному самознищення маленької людини. Чиношанування і рабську стали невід’ємною частиною життя тих, хто повинен відстоювати свою людську гідність.
Вони ж ціною життя відстоюють право демонструвати свою шанобливість до персонам: Чи смію я сміятися? Якщо ми будемо сміятися, так ніякого тоді, значить, і поваги до персон… не буде. Імена героїв оповідань Хамелеон і Унтер Пришибєєв давно стали загальними.
Хамелеон ми зазвичай називаємо людину, готового миттєво змінювати свої погляди на догоду обставинам. А унтер Пришибєєв-загальне ім’я для будь-якого великого і маленького начальника, готового заради утвердження своєї влади пустити в хід грубість, а то й кулаки. Герой оповідання Хамелеон Очумєлов постійно змінює свої погляди не з безпринципності.
Навпаки, в основі його поведінки лежить дуже стійкий принцип, який полягає у перевазі генеральського над іншим. Так само, як і Червяков з оповідання Смерть чиновника, Очумєлов упевнений, що ставлення до персонам повинно грунтуватися на шанобливості та запопадливості. Цікаво, що сам генерал так і не з’являється, а лише згадується, але в мінливих вироках Хамелеона це згадка є вагомим аргументом.
В оповіданні Унтер Пришибєєв носій реальної влади, мировий суддя, намагається урезонити не в міру завзятого охоронця порядку. Даремно: у Пришибеева існує тверда переконаність у тому, що без нього зруйнується вся система (Якщо я не стану їх розганяти і стягувати, то хто ж стане? Ніхто порядків справжніх не знає…).
Прояви непорядку, на які реагує Пришибєєв, дуже різноманітні: хтось співає пісні, хтось запалює вечорами вогні, хтось збирається табуном, хтось сміється або каже невідповідні слова. І відставний унтер, добровільний донощик і приборкувач, завжди встає на захист порядку.
Якщо порівняти героїв усіх трьох оповідань, то, на перший погляд, в них немає нічого спільного. Хамелеон і Пришибєєв, здавалося б, психологічно прямо протилежні типи: один надмірно гнучкий, інший до тупості твердих. Але при зовнішніх відмінностях – психологічних і соціальних – Червяков, Хамелеон і Пришибєєв на більш глибокому рівні виявляються абсолютно спорідненими типами.
У кожного з них є якесь переконання, яке визначає всі їхні дії. У всіх трьох є своє розуміння порядку, який не ними заведений, але який слід всіма силами і за всяку ціну оберігати. Чиношанування у Червякова, визнання переваги генеральського над іншим у Хамелеона, прагнення тримати в строгості народ у Пришибеева – ці установки й диктують всі висловлювання і вчинки цих героїв.
Розмірковуючи над розповідями Чехова, я раптом зрозумів: маленьким людину робить не чин і не становище в суспільстві. Від самої людини залежить – бути йому маленьким або великим. І якщо він хоче бути великим, то йому треба ніколи не забувати про один дуже простому почутті – почутті власної гідності.
Твір на тему: Герої А. П. Чехова – які вони?
(2 votes, average: 4.50 out of 5)