Такий характер Г.- людини, що, будучи “не в змозі жертвувати необхідним у надії придбати зайве”, піддався руйнівної пристрасті й у погоні за багатством втратив свій розум.
Е. Г. Хайченко Пушкінський Г. послужив прообразом героя опери П. И. Чайковського “Пікова дама” (1890); лібрето П. И. Чайковського, написане в 1887-1889 гг. спочатку для композитора Н. С. Кпеновского.
Герой опери зветься Германом – це ім’я, а не прізвище, як у Пушкіна. Лібретист змінив час дії, що було віднесено до XVIII століття єкатерининської епохи. Його Герман, що
Тверезо-Розважливого честолюбця із профілем Наполеона перемінив самотній і бентежний герой, обуревает стихіями любовної пристрасті й азартної гри. Герой опери наділений меланхолійністю й нервовою уявою, підданий екстатичним поривам. Опера зберегла назву пушкінської повісті. Це пояснюється особливостями світогляду композитора-фаталіста: тема долі, втілена в музичному образі Графині, оттеняет ідею життя-гри в руках всесильної долі (знаменита арія “Що наше життя? Гра!”).
Такий
У театральній історії “Пікової дами” Чайковського відомі приклади “повернення” до пушкінського оригіналу. Так, В. е. Мейерхольд у постановці 1933 р. спробував “пушкинизировать” оперу. Із цією метою В. Стенич написав нове лібрето, у якому була відновлена пушкінська фабула