Українське січове стрілецтво, яке зародилося перед Першою світовою війною на західноукраїнських землях, вписало героїчну сторінку в історію України. Разом із січовими стрільцями з’явився цілий пласт української пісенної культури. Характерна ознака стрілецьких пісень – їх патріотичність.
Ой у лузі червона калина похилилася
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Стрілецькі пісні поділяються на похідні (маршові) та ліричні. Серед стрілецьких
Гей, видно село, широке село під горою,
Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою.
Іде, іде військо крізь широке поле,
Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи!
Для стрілецьких пісень характерні також образність і ліризм. Образ червоної калини підсилює патріотичне звучання пісні. Золотистий лан пшениці символізує багатство України.
Для стрільців бажання розвеселити Україну означає вибороти для неї волю і незалежність. Січові стрільці вірили в те, що про них пам’ятатимуть нащадки:
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!