Гей, не дивуйте, добрії люди – Народний епос

ГЕЙ, НЕ ДИВУЙТЕ, ДОБРІЇ ЛЮДИ

(Пісня про Максима Кривоноса та Богдана Хмельницького)

Гей, не дивуйте, добрії люди,

Що на Вкраїні повстало.

Там за Дашевим, під Сорокою,

Множество ляхів пропало.

А Перебийніс водить чимало –

Сімсот козаків з собою,

Рубає мечем голову з плечей,

А решту топить водою:

“Ой пийте, ляхи, води калюжі,

Води болотянії.

А що пивали на тій Вкраїні

Вина та меди ситнії”.

Дивуються панки, вражії синки,

А що козаки вживають.

Вживають вони щуку-рибаху

Ще й соломаху

з водою.

Ой чи бач, ляше, що наш Хмельницький

На Жовтім Піску підбився.

Од нас, козаків, од нас, юнаків,

Ні один панок не вкрився.

Ой чи бач, ляше, як козак пляше

На сивім коні горою.

З мушкетом стане, аж серце в’яне,

А пан од жаху вмирає.

Ой чи бач, ляше, що по Случ наше,

По Костяную могилу.

Як не схотіли, забунтували

Та й утеряли Вкраїну.

Ой та зависли пани, зависли,

Як чорная хмара на Віслі.

Не допустимо ляхви із Польщі,

Поки нашої жизності.

Гей, ну, козаки! Гей, ну у скоки

Та заберімося в боки!

Загнали панів геть аж за Віслу,

Не вернуться і в три роки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Гей, не дивуйте, добрії люди – Народний епос