Гарсіласо де ля Вега Сонети Перекладач: Михайло Орест Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995
В моїй душі стоїть обличчя ваше I все, що хочу я про вас писати – Вписали ви, я маю лиш читати: Мене навіки доля з вами в’яже.
Корюся їй. Добро високе княже Ви несете в собі – і забагате Воно, щоб міг його я все пізнати;
На нього покладусь: так віра каже. Родився я на те, щоб вас любити, I образ ваш душа моя різьбила, I ви ж одіння їй дали, я знаю. Все вам завдячую – цього не скрити!
Для вас моє життя, мій
Бо від ума волів я бути вільним. Не божевілля – бути божевільним! Я навіть гордий людям це сказати I на безумство радий я страждати, А ні – то буду в мисленні безсильним.
Здоровий ум чи безум – все це путо: Ум у моєму посіданні гине, А безум, власність краща, нищить люто. I люди скажуть суд свій: як негоже
Хвалитись тим, що погубити може! Але для мене щастя це єдине. Ви, німфи, що під водами німими, В своїх оселях живете, щасливі, Споруджених у кам’янім масиві,
Підтриманих
Гомоните, о племено незриме, Лишіте все, щоб голови підняти! Погляньте: чую я таку скорботу, Що пильно буде вам ухвалу взяти: Або вам слухати не стане сили,
Або, як з горя обернусь на воду, Потішення мені дасте ви миле.