Габрієле Д’Аннунціо Поезії

Габрієле д’Аннунціо Поезії Перекладач: Михайло Орест Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995 О місячний серпе на скрузі,

Що світиш на води пустельні, Яке, срібносяйний, колишеться жниво Сновидь під лагiдним промінням твоїм?

Короткі зітхання потоків І квітів, і листя спливають Від лісу до моря; ні поклик, ні пісня – Ніщо не порушить безмежних мовчань. Коханням важкий і жагою,

Рід людський дрімота поймає… Яке, срібносяйний, колишеться жниво Сновидь під лагiдним промінням твоїм? Вінок твій

на моїм чолі поблід,

О юносте! Так легко вже не тане У серці біль, і стеляться тумани.

Моє чоло буття схиляє гніт. Але добрішає душа, як плід Доспілий. I нове їй, скромній, знане:

Прощати; розуміти все; від рани Не плакати; мужніти серед бід. Вона погасла, п’янь світанків білих, О юносте! На берегах спустілих

Панує німота, прибій ущух. Мій зір інакший, слух інакший: бачу Я в оці братньому сльозу гарячу,

Удари братніх серць мій ловить слух. Сніг Спадає сніг на білу Землю-матір

Сумирно. I в заслуженім спокoї Земля його приймає: бо багато Вона плодів людині спородила. Зрить хлібороб, як на полях зіпрілих

Яскріє

сніг; до столу він сідає; Йому всміхається надія з серця, А з склянки – юний винограду витвір. – Спадай же, снігу, з миром! I коріння

Хисти, і зародки; вони дадуть ще Людині – хліб, і силу трав – худобі. Спадай же з миром – щоб у дні воскреслі, Тобою ситі, люди в долах бігли,

Немов слухняні табуни і ріки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Габрієле Д’Аннунціо Поезії