Фразеологізми, прислів’я та приказки у творі “Гуси-лебеді летять”

Автобіографічна повість М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять” розповідає про життя хлопчика Михайлика у невеличкому селі на Вінниччині.

Протягом усього твору автор дотримується поетичності, а часом і гостроти народного українського слова. Герої повісті часто використовують гострі і часом кумедні народні вислови, як-то “Далеко ви пустили кури…”, або “Іноді навіть за довгий язик буває сяка-така нарізка на іншому місці”.

Автор часто і густо використовує у мові персонажів говіркові обороти та слова. Це надає твору особливого

колориту, додає гумору та допомагає відчути своєрідну атмосферу тогочасної дійсності. Так мати Михайлика використовує “засоби народної педагогіки” – називає його “мухометом”, “вариводою”, “лоботрясом”, а й іноді “духопелить”.

Проте подібні прізвиська не викликають образи в хлопчика, а іноді навіть служать приводом для жартів над власною особою.

Народна лексика у великій кількості зустрічається у мові усіх персонажів твору. Наприклад, у тексті можна зібрати велику кількість фразеологізмів про розум. Як його тут тільки не називають : і “клепка”, і “олія в макітерці”.

Повість

густо наповнена приказками та прислів’ями. Сам Михайлик досить часто їх використовує під час своїх розповідей, як-то: “дасть бог купця, а дiдько розгудця”, або “за цi три торби реготу мав я аж сiм смуткiв”.

Наслухавшись історій діда та бабусі хлопчик сприймає світ крізь призму чарів та легенд. В образі діда Дем’яна втілена вікова народна мудрість і дід прилучає до неї хлопчика за допомогою розповідей про лебедів, про життя, про зорі. Часто він використовує приказки : “Сто друзiв – це мало, один ворог – це багато!”, або “…і ноги в нас невзуті, і голови босі”.

Повість пронизана любов’ю до української пісні. Співають і мати, і дід і тітка Василина. Наприклад дід Дем’ян любив співати пісню:

“Як продала дiвчина курку, То купила козаковi люльку, Люльку за курку купила, Бо козака вiрно любила…”

Сам Михайлик також залюбки співає:

“Ой диби, диби, диби – Пiшов дiд по гриби, Баба по опеньки. Дiд свої посушив, Бабинi – сиренькi”.

Прослідковуються у творі деякі язичницькі елементи та обряди, як то наприклад у ставленні до землі, насіння, дерев з якими герої розмовляють наче з живими істотами.

Повість “Гуси-лебеді летять” стала справжньою скарбницею народної мудрості, гумору та життєрадісності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Фразеологізми, прислів’я та приказки у творі “Гуси-лебеді летять”