Французький класичний реалізм – Формування французького романтизму

Формування французького романтизму пов’язане з важливими історичними подіями, які відбувалися у Франції в ХIХ ст. Липнева революція 1830 р. придбала значення вирішальної літературної віхи. Гюго писав: “Коли-небудь липень 1830 року буде визнаний датою настільки ж літературної, як і політичної”.

Три дні на барикадах билися дрібні буржуа, ремісники, робітники, студенти, однак перемогу над режимом Реставрації використовували великі буржуа й банкіри. Стендаль сказав про результати революції 1830 р.: “Банк став на чолі держави”. Країною почав правити “король банкірів” Луи-Пилип.

Але надалі виявилося: буржуа стали іншими. Якщо під час Великої Французької революції кінця ХУIII ст. всі простолюдини взагалі відстоювали право на достоїнство, то тепер вони розділилися на бедних і богатих. Задоволення інтересів однієї половини неминуче вело до гноблення іншої. Країна рухалася до революції 1848 г.

Період 1830 – 1848 р. був надзвичайно цікавим з погляду розвитку літератури. Невдоволення більшої частини населення результатами революції 1830 року вилилося на сторінки печатки (адже після 1830 вона, зрештою, стала вільної). Журнал “Карикатура”, де працювали знамениті художники Ш. Филипон і О. Домье, створив сатиричний символ “банкірського правління”. Їм стала груша. Адже голова Луи-Пилипа нагадувала саме цей плід. Там же виник образ Волі, простої жінки по ім’ю Франсуаза Либерте (Вільна Франція).

Саме її зобразив е. Делакруа на своїй знаменитій картині “Воля на барикадах” (1831).

Журналістика починає усвідомлювати себе “четвертою владою”. Журналісти, письменники, поети безжалісно бичують новий режим. Народний поет П. Ж. Беранже зі сторінок печатки висміює своїх друзів, з якими колись разом бився на барикадах. Тепер вони стали міністрами й перетворилися в нових гнобителів народу

Реалізм розвився у Франції паралельно з романтизмом. Різні напрямки не заперечували, а взаємно збагачували друг друга

Одним з основних джерел розвитку французького романтизму стали так звані “фізіології”: портрети торговця, ремісника й т. д., з детальними описами кварталів, де вони жили. Фізіології створювалися на зразок біологічних описів тварин. Письменники використовували досягнення романтиків, які відкрили явище колориту (неповторності, мальовничості, оригінальності зображення). Вони передавали специфічні риси, які були властиві певній соціальній персоні й місцю її проживання. “Фізіології” мали великий вплив на становлення реалізму Бальзака

Ще одним, можливо, наймогутнішим впливом був вплив природознавчих наук, які придбали в середині ХIХ сторіччя особливий рух. Теорії е. Жоффруа Сент-Илера, Ч. Дарвіна, Ж. Кюв’є примусили письменників задуматися: якщо людина є розумною твариною, те, імовірно, до нього потрібно застосовувати не тільки духовні, а й біологічні закони? Незаперечно: на творчість реалістів мало чималий вплив і теорія Кюв’є про зоологічні типи, і навчанні Жоффруа Сент-Илера про пристосування біологічних організмів до середовища їхнього існування.

У роботах і переписці Стендаля й Бальзака можна зустріти чимало біологічних термінів. Аналітично досліджуючи суспільство, вони підходили до йому як до спільності конкуруючих істот (Стендаль) і явища порядку “жертва – хижак” ( Бальзак ).

Деякі моменти перейшли до французького реалізму із классицистического спадщини. Наприклад, характерна для трагедії ХVIII ст. боротьба між двома страстями. У Стендаля душу Сореля розривається між честолюбством і любов’ю; у Бальзака – у душі Растиньяка відбувається конфлікт між моральним обов’язком і честолюбством.

Деякі характери Бальзака є побудованими за принципом домінанти одні страсті (классицистический закон однолінійного характеру). Наприклад, у Гобсека – це нагромадження, у батька Горио – батьківство. Але реалістична характерологія, безумовно, богаче, ніж классицистическая.


Французький класичний реалізм – Формування французького романтизму