“Слово о полку Ігоровім” є унікальною пам’яткою давньоруської літератури і гармонійно поєднує в собі два контрастуючи між собою елемента – фольклорний і книжковий. Фольклорні складові цього видатного твору дуже важливі для сприйняття і розуміння поетичних картин і різних художніх образів. Всі вони сходять до переказів і казок, билин і традицій народної поезії.
Особливо близькі до народної творчості образи природи, а також порівняння і епітети, які використовуються для опису цих образів. Природа в “Слові о полку Ігоровім”
Трагічна природа перед трагічною битвою князя Ігоря з половцями :
“Ірану на інший день криваві зорі
Світло повідають:
Чорні хмари з моря йдуть,
Хочуть прикрити чотири сонця,
І в них тремтять сині блискавки.
Бути грому великому!
Іти дощу стрілами з Дону
Великого!”.
Співчувають дружині Ігоря і тварини, які намагаються попередити російських воїнів про небезпеку:
“Ігор
Вже біда його птахів скликає,
І вовки погрозою виють по ярах,
Клекотом орли на кості звірів звуть,
Лисиці брешуть на червоні щити…”.
Проглядаються фольклорні мотиви і в тому, що битву автор порівнює з жнивами і бенкетом. А опис буй-туру Всеволода сходить вже до билинних традицій, адже цей герой і зовні і по своїй поведінці нагадує читачам одного з героїв древніх билин Іллю Муромця.
“Ярий тур Всеволод!
Стоїш на обороні,
Кидаєш на ратних стрілами,
Гримиш по шолому мечем
Харалужним;
Де ти, тур, ні прискачеш, шоломом
Злотом посвічуючи,
Там лежать нечестиві голови
Половецькі,
Порубані гартованими шаблями
Шоломи аварські
Від тебе, затятий тур Всеволод!”.
Пройнятий трепетним ліризмом, зворушливий, ніжний і поетичний плач Ярославни близький до традиційних народних плачів, що дійшли до наших часів. Для народних плачів дуже характерно звернення до сил природи – до сонця, до вітру і до річки. Саме такі звернення можна побачити в плачі Ярославни.
Повний народних архетипів і поетичних символів сон Святослава, якому снилося, що наряджали його “чорним покривом на ліжку тесовому”, наливали йому “синє вино, з гіркотою змішане”, насипали йому “порожніми сагайдаками перли великі в нечистих раковинах на лоно і мене ніжили”, а на його “золотоверхому” теремі покрівля була без князя.
Казкові мотиви носить втеча князя Ігоря з половецького полону. Рятуючись від переслідування, герой перетворюється на сокола, до сніданку б’є лебедів і гусей, при цьому сили природи у всьому йому допомагають, а річка Донець навіть розмовляє з Ігорем.
Згадуються в “Слові о полку Ігоровім” і язичницькі божества, які прийшли у твір з народних повір’їв. Це і “діви Образи”, і “надбання Даждьбоже онука”, і “Карна і Желя”, і “вітри, онуки Стрибога”.
Фольклорні мотиви в ” Слові о полку Ігоровім” настільки сильні, що багато в чому саме вони визначають поетичність і красу створених автором образів і картин Народні поетичні мотиви цілком природного поєднуються з композицією твору, завдяки чому роблять його неповторним і унікальним.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)