Один раз у нашу квартиру подзвонили. У прихожую ввійшла сусідка
– вибачите, але в мене до вас незвичайне речення, – зніяковіло сказала
Дар’я Іванівна. – Я знаю, що ви любите квіти й вирощуєте їх.
Гордістю нашої сім’ї був фікус. Цей вічнозелений, із широким овальним листям представник тропіків жило в нашій квартирі вже багато років. Він стояв на підлозі у великій дерев’яній діжці. Мені подобалося обережно протирати його глянсувату, начебто картонне листя вологої ганчіркою
Ми дуже зачудувалися, коли сусідка звернулася
– У мене фікусу погано живеться. Може, тому що вікна виходять на північ,
А може, я не вмію доглядати за квітами й рослинами
Чого тільки не робила Дар’я Іванівна, щоб урятувати рослина. А воно тим часом гинуло. От і вирішила вона: потрібно поставити горщик з тонкою втечею й двома жалюгідними листочками поруч із розкішним
Ми погодилися – чому б не спробувати врятувати фікус
На подяку Дар’я Іванівна простягнула мені пакетик з фініками. Був кінець січня, і фініки довелися вчасно, вони нібито нагадували, що десь є Африка, батьківщина фінікової пальми, що приносить солодкі плоди. Жаль було навіть викидати фінікові кісточки. Одну з них я застромив у землю, у горщик, що принесла сусідка
Пройшов лютий, березень, а фікус новосел і не думав рости. Добре, що хоч не засох, був немов у стані дрімоти
Один раз наприкінці квітня мама викликнула:
– що за яскраво-зелена стріла вилізла із землі поруч із фікусом?
Я пригадав, як застромив ще взимку фінікову кісточку в горщик. Добре, нехай собі ростуть в одному горщику й фінік, і фікус. Уже в липні фікус Дар’ї Іванівни важко було довідатися.
Він зміцнів, на ньому розвилося нове листя. Зміцніла й фінікова стрільця
От ми й думали: чи те енергія нашого фікуса-гіганта додала сили його побратимові, що вже гинув, чи то фініковий паросток зажадав жити. Взагалі прийшли до висновку: фінік фікусу не суперник
(1 votes, average: 5.00 out of 5)