Комедія “Горе від розуму” була написана між 1815 і 1824 роком. Зміст п’єси тісно пов’язане з історичними подіями. У цей час у російському проществе правили захисники феодализма й кріпосництва, але в той же час з’являлося й прогресивно мисляче, передове дворянство.
Таким чином, у комедії зштовхнулися два століття – “вік нинішній” і “століття минулий”. ” Століття минулий” персоніфікує фамусовское суспільство.
Це знайомі й родичі Павла Опанасовича Фамусова – богатого, знатного барина, у будинку якого відбувається
Кріпаки щиро служать їм, иногда рятують їхня честь і життя, а хазяї можуть виміняти їх на борзих собак.
Так, на балі в будинку Фамусова Хлестова просить Софію, що б та від вечері дала подачку для її арапки – дівки й збачки. Хлестова не бачить ніякий разници між ними Сам Фамусов кричит на своїх слуг: “У роботу вас, на поселенья ваас! ” Навіть дочка Фамусова Софія, вихована на французьких
Їхні ідеали – люди в чинах. Фамусов ставить за приклад Чацкому Кузьму Петровича, що був “поважний камергер”, “із ключом”, “багатий і на багатій був одружений”. Павло Опанасович бажає для своєї дочки такого нареченого, як Скалозуб, адже він “золотий мішок і мітить у генерали”.
Фамусовское суспільство відрізняє й байдужність до служби. Фамусов – “керуючий у казенному місці”. Він займається справами дуже неохоче.
На настійну вимогу Молчалина Фамусов підписує паперу, незважаючи на те, що в них “противуречье є, і многое недельно”.
Павелафанасьевич уважає: “Підписано, так із плечей долой”. У фамусовском суспільстві принято тримати на службі тільки родственников. Фамусов говорить: “При мені служащие чужі дуже рідкі…” Ці люди нічим не цікавляться, крім обідів, вечерь і танців.
У время цих звеселянь вони злословлять і брешуть.
Вони “низькопоклонники й ділки”, “підлесники й підлабузники”. Павло Опанасович згадує про свого дядька Максимі Петровичі, великому вельможе: “Коли ж треба підслужитися, і він згинався вперегиб”. Фамусов також з більшим шануванням зустрічає перед нареченого своєї дочки, щодумається, Скалозуба, він говорить: ” Сергій Сергеич, до нас сюди-з, прошу покірно…
“, “Сірийгей Сергеич, дорогою, кладіть капелюх, сденьте шпагу…” Всіх представників фамусовского суспільства поєднує їхнє відношення до утворення й освіти. Подобно Фамусову, вони щиро уверени в тім, що “ученье – от чуму, ученость – от причина, що нині, пущі, чим коли, божевільних розвелося людей, і справ, і думок”.
А полковник Скалозуб, що не відрізняється розумом, розповідає про новий проект шкіл, ліцеїв, гімназій, де будуть учити стройовому в кроку, а книги збережуть тільки “для більших оказій”. Фамусовское суспільство не визнає русявийскую культуру й мову. Їм ближче французская культура, вони схиляються перед нею й перед французьким язикому.
Чацкий у своєму монолозі говорит, що французик з Бордоіль, не наішов тут “ні звуку російського, ні русявийіского особи”. Вони все одинаково ставляться до Чацкого, що є представником усього нового й передового. Їм незрозумілі його ідеї й прогресивні погляди. Герой намагається довести свою правоту, але це закінчується для нього трагічно.
Поширюєся слух про його божевілля, тому що суспільство не хоче глянути на навколишній світ по-іншому. Так Грибоедов відбив конфлікт між двома таборами: прихильниками кріпосного права й передових мислителів тего часу
(2 votes, average: 3.00 out of 5)