“Еволюція образу Раскольнiкова i розвінчання теорії сильної особистостi-“надлюдини”

У романі Федіра Достоєвського “Злочин і кара” головним героєм є молодий чоловік на ім’я Родіон Раскольніков. На його прикладі читач може спостерігати за тим, як розвивається і еволюціонує його образ під впливом суб’єктивних і об’єктивних обставин. Крім того, на прикладі Раскольнікова автор роману показує, до чого на практиці може призвести теорія “надлюдини”.

Відповідно до ходу сюжету роману головний герой наважується на вчинення злочину виходячи з власних благих намірів. Він створив власну теорію, відповідно до якої

всі люди підлягають певному діленню, сам він відносив себе до категорії сильних особистостей. Раскольніков вважав, що цей самостійно присвоєний статус дозволяє йому піти на вбивство лихварки для того, щоб потім скористатися її грошима для реалізації благих цілей і допомоги суспільству.

Але всі ці наміри закінчилися провалом. Замість задоволення від вчинення задуманого Раскольніков впав у перманентний депресивний стану через муки совісті. Саме це і стало першим кроком еволюції його образу, але, тим не менш, від своєї теорії поділу людей він так і не відмовився. Лише пізніше автор дає зрозуміти читачам, що далеко

не всі люди йдуть на злочини і злодіяння, хоча багато хто перебуває в такому ж складному становищі і потребує чогось, що дозволить почувати себе корисним суспільству і близьким людям.

Зокрема, це було продемонстровано на образі Сонечки Мармеладової.

Паралельно з показом еволюції образу Родіона Раскольнікова Федір Достоєвський точно так само піддає критиці і навіть повністю розвінчує теорію про існування надлюдини. Родіон Раскольніков скоїв тяжкий злочин і гріх, але не був спійманий. Проте, незважаючи на ефективність його дій, надлюдиною його ніяк не можна назвати. Кожній людині притаманна така якість, як совість. Навіть вміння вчинити страшний злочин і уникнути покарання не зробить людину щасливою і не піднесе її над іншими людьми.

Навіть якщо злочинця, який вважає себе надлюдиною, не можна покарати по закону, його покарає власна совість.

Роман “Злочин і кара” по праву вважається одним з найбільших визначних творів за час існування літератури. Автору вдалося показати як суб’єктивну сторону питання, а саме еволюцію образу Раскольнікова, так і об’єктивну сторону – проблему розвінчання теорії “надлюдини”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

“Еволюція образу Раскольнiкова i розвінчання теорії сильної особистостi-“надлюдини”