Наша трикімнатна квартира досить сучасна. Нова красиві меблі, багато техніки. Моїм друзям завжди цікаво у нас. Вони з задоволенням розглядають квіти, якими займається моя мама. Заходячи в мою кімнату, хлопці звертають увагу на одну річ з меблів.
Це – етажерка. Хто не знає, що це таке, поясню: це відриті полки на стійках. У сучасній квартирі це рідкість.
У нас є і великий книжковий шафа. Він стоїть в кімнаті батьків і вміщає ряди повних зібрань творів класичної літератури.
На моїй етажерці теж чимало цінних книжок, але суть не в них, а
Кажуть, він врятував життя дочки тесляра. Той на знак подяки зробив своєму рятівникові етажерку. Навіть важко пояснити, як етажерка вціліла під час революції, пережила війни – одне слово, благополучно дожила до наших днів – це особлива історія.
Зараз вона стоїть у моїй кімнаті, і її можна розглядати годинами. Якщо не знати її історії, все одно видно, що ця річ старовинна.
Майстер мав не тільки багату фантазію, він був ще й освіченою людиною. Основні дерев’яні конструкції прикрашені орнаментом, і неабиякими елементами давньої культури. Він прикрасив етажерку фігурками персонажів з байок Крилова. Дерево потемніло від старості, а може, від особливого лаку.
Етажерка стоїть поруч з моїм письмовим столом.
Одного разу на двері нашого міського драмтеатру ми прочитали оголошення, що для оформлення сцени на новий спектакль потрібна старовинні меблі. Зрозуміло, театр брав їх в оренду. Так наша етажерка деякий час служила театральним реквізитом.
Я дивлюся на етажерку, від неї йде якесь тепло. Вона ніби єднає різні покоління нашої родини.