Епіфора

Епіфора (грецьк. epiphora – перенесення, повторення) – стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукосполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз – у прозі чи драмі. Вживається задля увиразнення художнього мовлення. Особливого смислового значення Е. набуває у поєднанні з анафорою (див.: Симплока):

– У тебе задовгі руки, – сказав Прокруст, Відрубаємо – і ти будеш щасливий. – У тебе задовгі ноги, – сказав Прокруст, – Відрубаємо – і ти будеш щасливий. – У тебе задовгі вуха, – сказав Прокруст, – Відрубаємо – і ти будеш щасливий.

– У тебе задовгий язик, – сказав Прокруст, – Відрубаємо – і ти будеш щасливий. – У тебе завелика голова, – сказав Прокруст, – Відрубаємо – і ти будеш щасливий

(Надія Кир’ян).

У поетичному творі Е. часто зливаються з римою, зокрема в ліриці народів Сходу (газель).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Епіфора