Еміл Рупел Поезії

Еміл Рупел Поезії Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм.

Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 Пісня Круму Василчеву Душа народу – вічна і казкова,

У спів її заслухався Балкан, В жагуче, незглибиме, юне слово, Ще й вогняне, мов діючий вулкан. Вона червоним цвітом майоріє, Мов пам’ять битв,

Як пролетарський стяг! Вона з моїм народом не старіє, До зір велично стелиться їм шлях.

Від слів журби – до світанкових речень. Від кореня – до буйних

верховіть… Я пів-Землі завдав собі на плечі, І людству серце – мов пульсар зорить. В артеріях – дуга високовольтна, Аж іскри дошкуляють небозвід,

Турбінам я кричу: – А це, дозвольте, В гідроресурс включить робочий піт! Не зранять землю ні зерно, ні вруна. Нестишний біль – могили у полях…

Народна пісня – цнота і трибуна – До зір велично прокладає шлях, Дарує доля нам прикметні весни, – Ми обрії розводимо крильми. Нам сонце заздрить І дітей нам пестить, Бо ми співучі люди між людьми,

Закільчуються мрії знов жаждиво, Щоб не вгасали почуття святі. Народжувався спів наш – яко диво На бузлуджанській

рідній висоті, Щоб прапором червоним майоріти!

Бузлуджа – місце, де в 1891 р. відбувся конгрес Болгарської соціал-демократичної партії. Осінь Ходить вітер Між дерев нестримно,

Вголос її кличе знов і знов. Ніби тінь, Вона упала зримо,

Увіллялась в дихання і кров. Хмари перезріло снять собою: Їм тяжкий мандрівності талан. Осінь доторкнулася габою

Кожного юнацького чола, Світ стає Невпізнаним щомиті. Час у венах дзвонами вдаря.

А в очу – сльозою перемиті Павутинка осені й зоря. Кожного, з-під інею і злота, Осінь роздивляє тайкома:

Світлих дум ласкава заохота… Тане в зимних променях


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Еміл Рупел Поезії