Елітарне мистецтво (фр. elite – краще, добірне, вибране) – художня творчість духовного авангарду суспільства, нації, розрахована на витончене естетичне сприйняття. Е. м. далеко випереджує рівень художнього розвитку широких верств публіки, не визнає утилітаризму в мистецтві, відбиває. прагнення людини до духовного вдосконалення, активізує художнє життя, задаючи високі взірці для наслідування, спонукає змагальність талантів. Елітарні тенденції в естетичній свідомості нації та її художньому житті протистоять егалітаризму. У творчості письменників-класиків,
Поза елітарністю художня діяльність у достеменному значенні цього слова як шлях до одухотворення світу і людини в ньому – неможлива. Завжди актуальна для таланту, який прагне самореалізуватися на іманентній творчій основі, вона була визначальною для письменства, зокрема й українського. Е. м. пов’язане не з походженням чи посадою, приклади цьому – син кріпака Т. Шевченко,
Проблему елітаризму порушували представники “Молодої Музи” та “Української хати”, “розстріляного відродження”, “празької школи” та ін. Вона актуальна і для сучасного літературного процесу.