Відомий російський письменник В. Г. Короленко завжди ставав на захист бідних, знедолених. У повісті “Діти підземелля” він показав два світи дитинства: безтурботне – Васі, Соні та знедолене – Валєка, Марусі. Розповідає читачам про всі події Вася, син судді, хлопчик із забезпеченої родини. У нього померла мати, через горе віддалився від дитини батько…
Здавалося б, куди ж ще гірше? Та Вася знайомиться з дітьми, які мають набагато більше проблем, ніж він. І найголовніша – проблема харчування. Маленька Маруся виправдовує навіть
Він бачить, що дівчатка різні не тільки зовні, але є різниця й в їх поведінці, хоча вони й однолітки. Соня повненька, кругленька, “мов м’ячик”, весела, безтурботна. Маруся худа, виснажена, сама не може ходити, її голосочок наче срібний дзвіночок, який ледь чути.
Соня й Вася живуть у гарному будинку, Валєк і Маруся – у підземеллі з каменю, який висотав із дівчини рум’янець, веселощі, сміх і навіть життя. Вася зрозумів, що є на світі люди, яким живеться ще гірше, ніж йому самому. Дружба з Валєком і Марусею розкрила очі хлопчикові на життя.
Ставши дорослими, Вася й Соня клялися на могилі Марусі допомагати бідним і знедоленим.