Роман У. Самчука “Марія” (1933 г.) – перший в українській літературі художній твір, у якому розповідається про примусову колективізацію, так зване розкуркулення справжніх господарів землі, трудівників-хліборобів, про голодомор тридцять третього року. Головна героїня роману – Марія Кухарчук, звичайна селянка, трудівниця. Це узагальнюючий образ української жінки.
Вона емоційна, добра, чутлива, старанна. Хоча Марія неосвічена, темна селянка, проте її єство високодуховне, багатогранне. Спів для неї – це особливий стан душі, завдяки
Але емоційність не розслаблювала Маріїної волі, а навіть додавала сил. Вона вольова людина, що вміє пробиватися крізь життя своєю працею. Духовною школою Марії є невсипуща селянська праця. її робота – не лише самовияв, а й творчість. Вона бореться за право зватися людиною, мати людську гідність.
Справжнім другом Марії був труд.
З дев’яти років почала самостійно жити. І від того моменту вона кожний день зустрічала і проводжала сонце в роботі: сіяла і збирала збіжжя, прибирала, готувала.
Поруч з головною
Останні хвилини її життя – це останні рядки повісті.
Життя Марії можна порівняти з долею України. Письменник на це навіть не натякає. Глибина і монолітність образу, його національна органічність дозволяє це ствердити.
Трагічний оптимізм повісті став для читача символом духовної незламності сильнох особистості, селянки-трудівниці, справжньої жінки.