Історичне минуле України багате як звитяжними, так і болісними епізодами. Турецько-татарські напади тривалий час спустошували українські землі. Жінки, вивезені на чужину ставали служницями, чоловіки невольниками, що виконували важку роботу, але найстрашніша доля чекала молодих дівчат, які потрапляли до гаремів. Козаки, борючись з нападниками, влаштовували походи на чужинців, але бувало так, що в бою перемагали не українці, а турки чи татари. Тоді козаки опинялися в неволі.
Саме такий епізод з історії нашої держави покладено в основу думи
Мабуть, Маруся стала дружиною якогось значного турецького пана, адже він тримає в темниці “сімсот козаків, бідних невільників”. Турок довіряє своїй “дівці-бранці”, і на час свого від’їзду віддає їй ключі навіть від темниці з невільниками. Мабуть, він кохає її, а вона відповідає йому взаємністю, тому навіть віру змінила.
Маруся
Тобто в народній думі, короткій за обсягом, стислими колоритними мазками створено неоднозначний образ жінки-полонянки, яка продовжує любити свій край і вболівати за нього, але інше, так само сильне, почуття тримає її на чужині.