Ми дуже часто чуємо, як люди називають один одного “друг” або “подруга”. (Оскільки ж справедливою є така характеристика? На мою думку, до цих визначень слід підходити обережно. Бо, як відомо, справжній “друг” або “подруга” найчастіше буває лише один або одна. Щаслива та людина, яка може сказати, що має багато друзів. Тоді постає питання: як же назвати інших?
Товариш, приятель, знайомий, однодумець? Безумовно, треба справжнього друга, а всі інші нехай стануть щирими приятелями. Дружбу оспівують поети, художники пишуть портрети
Давайте дізнаємось, як про дружбу написав В. Винниченко.
В оповіданні “Федько-халамидник” автор проводить своє власне дослідження психіки дитини. Перед нами проходить багато героїв, але найбільшу увагу привертає Федько. Наче біс який сидів у хлопцеві, це був чистий розбишака-халамидник. Там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом, там синця поставив своєму найліпшому другові. Здається, не можна назвати його позитивним героєм.
Він терпляче, без сліз зносить покарання, і головне, ніколи не обманює і не видає товаришів. Батько
Він був “ніжною, деліктною, смирною” дитиною.
У хлопців характери – повна протилежність один одному. Автор відзначає кмітливість, навіть відчайдушність Федька, вправність і завзяття. Толя зовсім інший, це – слабка, малодушна, лицемірна панська дитина. Він постійно заздрив Федькові, але виявився безсилим перед стихією. Трагедія на річці розставила все на свої місця!
Розбишака Федько кидає виклик і наляканим дорослим, і розбурханій річці. Він один визволяє з льодового полону наполоханого Толю. А що ж Толя? Він, навпаки, навіть не намагається витягти з крижаної води свого рятівника.
Страшний фінал! Єдиний раз у своєму літі Федько сказав неправду, вдруге врятувавши боягуза Толю, за що поплативші власним життям. Саме таким закінченням свого оповідання В. Винниченко дає можливість формувати уявлення про добро і зло, про порядність, чесність, про те, якою має бути справжня людина.
(3 votes, average: 5.00 out of 5)