Драматургічна творчість Кальдерона

У XVI ст. Іспанія була “хвора театром”. Ця “недуга” дуже швидко перетворилася на “епідемію”, яка охопила всі прошарки суспільства: від бідноти до аристократії. На сільських і міських площах виступали мандрівні трупи, а при дворі короля ставили вишукані спектаклі, на які бувало витрачали більше грошей, аніж, як тепер би сказали, на першочергові соціальні програми. Театр супроводжував іспанців скрізь.

На ярмарках ставилися комедії й жорстокі драми честі, що були особливо популярні серед збіднілого дворянства, яке часто-густо

й могло похвалитися тільки незаплямованою честю.

А під час безлічі релігійних свят, які були звичайним явищем у католицькій Іспанії, що вигнала євреїв із країни лише за те, що їхні пращури буцімто винні в смерті Христа, адже звільнили “не його, а Варраву”, ставилися ауто. Та, попри загальнонаціональну любов, театр мав могутнього ворога – іспанську інквізицію, яка вважала вистави породженням пекла й робила все можливе й неможливе, щоб заборонити театр як такий. Якщо пригадати долю англійського театру часів Шекспіра й Кромвеля, від утисків якого особливо потерпали лицедії, то на той час протистояння церкви

й театру було проблемою загальноєвропейською.

Однак, попри все або завдяки всьому, іспанський театр переживав свою “золоту добу”, межі якої визначила творчість двох, геніальних драматургів – Лопе де Веги Карпйо та Педро Кальдерона де ла Барки.

Молодший сучасник Лопе де Веги, Кальдерон, прийшов у літературу як його наступник, ніби прийнявши естафету у визнаного метра, який відзначив молодого поета під час традиційного поетичного конкурсу в Мадриді на честь покровителя іспанської столиці – Святого Ісідора. Сонет Кальдерона, що його вподобав Лопе де Вега, якого сучасники називали “чудом природи”, потім потрапив до збірки сонетів самого Лопе. Це свідчило не про непорядність чи неуважність драматурга, а про непересічне досягнення молодого автора, бо його твір видавці визнали “вартим Лопе” – в Іспанії тих часів більшого компліменту для письменника не існувало.

Про Кальдерона відомо водночас і багато, і мало: певні періоди його життєвого шляху досліджені докладно, але є роки, навіть десятиліття, про які майже нічого не відомо.

Здавалося, Кальдерон досяг вершини успіху: він визнаний драматург, який користується особливою прихильністю монарха, багато людей шукають будь-якої нагоди поспілкуватися з ним і домогтися його дружби, знайомством із письменником пишаються. Проте сорокові роки принесли йому чи не найтяжчі особисті втрати: спочатку загинув молодший брат, потім померли старший брат, кохана жінка, маленький син… До того ж становище театру в Іспанії суттєво погіршилося: інквізиція почала свій наступ.

Церковники та їхні прихильники не залишили поза увагою Твори Кальдерона, назвавши їх “школою злості, свічадом розпусти, академією безсоромності”.

І це було сказано про п’єси, які ввійшли до золотого фонду світового театру!

18 вересня 1651 р. Кальдерон, ніби виконуючи заповіт матері, прийняв постриг і вступив до духовного братства. Для нього католицтво й духовний сан були невід’ємною частиною сутності, ще одним покликанням, як і театр. Проте коли він став настоятелем одного із соборів у Толедо, це не сподобалося деяким ієрархам іспанської католицької церкви. Вони нагадали Кальдерону про його драматургію, уважаючи, що неможливо одночасно писати для театру й опікуватися Божою домівкою.

А невдовзі один із опонентів Кальдерона звернувся до нього з проханням написати ауто для свята Тіла Господня, на що письменник із викликом відповів: “Або нечестиво писати п’єси, або ні; якщо ні, то не заважайте мені, якщо нечестиво – не просіть”.

Із 1651 р. драматургічна творчість Кальдерона змінилася: серед його творів переважають ауто, нові світські п’єси в театрі не ставляться, вони розраховані на інших глядачів, а точніше, глядача. Цим єдиним глядачем, для якого розігрувалися надзвичайно пишні постановки Кальдерона, був іспанський король. Він разом із почтом споглядав, скажімо, чергову виставу, дія якої відбувалася не на театральній сцені, а на березі моря серед справжніх скель чи руїн замку. Стосунки драматурга і Філіппа IV були настільки близькими, що з 1663 р. і до смерті монарха Кальдерон був його особистим духівником.

Після кончини короля драматург покинув двір і став настоятелем мадридської церкви, присвятивши свій письменницький талант служінню церкві – тепер із-під його пера виходили тільки ауто.

Саме в колежі тринадцятирічний Кальдерон написав свій перший драматичний твір. Подальшу долю хлопця багато в чому визначали родинні традиції: продовжуючи навчання після єзуїтського колежу, Кальдерон вивчав цивільне й канонічне право, готуючись прийняти сан священика, як того хотіла покійна мати. Однак сімейні негаразди примусили його залишити навчання в Саламанському університеті й повернутися до Мадрида: спочатку брати судилися з мачухою за батьківський спадок, а потім вимушені були продати право на батьківську посаду (він був секретарем королівського казначейства), щоб виплатити компенсацію за дуель, на якій один із супротивників загинув.

У Мадриді Кальдерон жив як пересічний дворянин його віку й статків: він забув про духовну кар’єру, поринув у насолоди життя та світські розваги. Певні зміни сталися в 1622 р., коли Кальдерон переміг на поетичному конкурсі. Це спонукало юнака остаточно залишити право і зайнятися поезією.

Кальдерон активно працював для театру. За рік до смерті в списку творів драматурга було 73 духовні й 108 світських п’єс. Більшість із них ставили у величному Королівському палаці, найкращому іспанському театрі тих часів, на виставах якого бували присутніми й члени королівської родини.

У 1635 р. Кальдерон був призначений придворним драматургом і став особою, яка користувалася особливою прихильністю іспанського короля Філіппа IV.

В Україні Кальдерон відомий здавна… Його лірику перекладали Дмитро Павличко й Олександр Мокровольськии. У середині XX ст. Микола Лукаш переклав монолог Сехисмундо з першої хорнади п’єси “Життя – цс соп”.

1, нарешті, до -100-ліття з дня народження великого іспанського митця (2000) Михайло Литви-нець здійснив повний переклад цього шедевра іспанської та світової драматургії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Драматургічна творчість Кальдерона