Драма (від гр. “дія”) – один з літературних родів, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів, здебільшого призначений для сценічного втілення.
Драма є специфічним видом мистецтва, який одночасно належить як літературі, так і театру. Лише в колективній творчості письменника, режисера, художника, композитора й акторів вона може стати помітним явищем літературно-мистецького життя. Відповідно до змісту та форми, характеру конфлікту драматичні твори поділяють на такі Основні жанри:
- Трагедія
Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є надзвичайно актуальним у політичному, соціальному чи духовному планах, відзначається високим напруженням психологічних переживань героя. Трагедія майже завжди закінчується загибеллю головного героя. Кожна історична доба давала власні відповіді на причини зародження трагічних конфліктів; Комедія – драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні
Основу драматичної поеми становить внутрішній динамічний сюжет, власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів за відсутності панорамного тла зовнішніх подій. Ліричні чинники переважають над епічними та драматичними; Лірична драма – це драматичний твір, у якому помітну роль відіграють ліричні елементи. У центр зображення автор виносить внутрішній світ героїв. У ліричній драмі значно посилюються естетичні функції умовності, деформуються часові та просторові параметри, складнішою стає композиція, домінують асоціативні зв’язки (Леся Українка “Одержима”); Драма-феєрія – п’єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами (Леся Українка “Лісова пісня”); Містерія (грец. тшіегіоп – таїнство, таємний релігійний обряд на честь якогось божества) – західноєвропейська середньовічна релігійна драма, що виникла на основі літургійного дійства.
Містерія інсценізувала народження, смерть і воскресіння Христа. Ці три події християнської історії були її композиційними центрами, навколо яких компонувалися безліч інших євангелійних епізодів (покликання апостолів, оздоровлення хворого, зцілення німого, Тайна вечеря). Містерійний сюжет міг замінюватися в окремих випадках не тільки біблійним, а й світським, зокрема історичним.
У XIX ст. виник жанровий різновид містерії – романтична містерія – ліро-епічний твір з діалогічною формою викладу, в якому фантастичний план поєднувався з реальним.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)