Драч І. Ф. Крила: Поезії / Худож.-оформлювач Л. Д. Киркач. – Харків: Фоліо, 2001. – 75 с. – (Українська поезія XX ст.).
Через ліс-переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, кому – фотонні ракети, Кому – солі до бараболі, кому – три снопи вітру в полі, Кому – пушок на рило, а дядькові Кирилові – крила.
Був день як день, і раптом – непорядок, Куфайку з-під лопаток – як ножем прошило. Пробивши вату, заряхтіли радо, На сонці закипіли сині крила.
Голодні
(Кому – долю багряну, кому – сонце з туману, Кому – перса дівочі, кому – смерть серед ночі, Щоб тебе доля побила, а Кирилові, прости Господи, – крила.)
Жінка голосила: “Люди як люди. Їм доля маслом губи змастила. Кому – валянки, кому – мед од простуди, Кому – жом у господу, а цьому гаспиду, прости Господи, – крила?!”
Так Кирило до тями брів, І, щоб мати якусь свободу, Сокиру бруском задобрив, І крила обтяв об колоду. Та коли захлинались сичі, Насміхалися зорі з Кирила
А ті крила розкрали поети, Щоб їх муза була не безкрила, На ті крила молились естети, І снилося небо порубаним крилам.
(Кому – нові ворота, кому – ширшого рота, Кому – сонце в кишеню, кому – дулю дешеву, Щоб тебе доля побила, а Кирилові – не пощастить же отак чоловікові! – крила.).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)