Чи бувають строфічні форми твердими? Що це означає?
Деякі строфи мають усталену, традиційну будову, тому їх називають твердими, тобто непорушними. Це, зокрема, терцина, тріолет, секстина, октава, сонет, рондель. Вони виникли у поезії романських
Деякі строфи мають усталену, традиційну будову, тому їх називають твердими, тобто непорушними. Це, зокрема, терцина, тріолет, секстина, октава, сонет, рондель. Вони виникли у поезії романських
У багатьох віршах Лєрмонтова – “Стрімчак”, “На півночі дикому коштує самотньо”, “Вітрило”, “И нудно, і смутно, і комусь руку подати…” – звучать мотиви смутку й
Час дії у п’єсі не означений ні самим автором, ні жодним із персонажів. Здавалося б, це не так уже й важливо. Але сучасники І. Котляревського
Свято першої борозни – стародавній народний обряд, пов’язаний із початком оранки, сівби. Від успіху цих робіт завжди залежав добробут селянина та його статки. Цей звичай
Афереза (грецьк. apheresa – букв.: позбавлення) – утинання певних звуків у слові задля уникнення збігу їх та дотримання вимог віршової метроструктури. Яскравим прикладом застосування А.
КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ БРАТСТВО – перша політична організація української інтелігенції. Назва за Статутом – “Слов’янське товариство святих Кирила і Мефодія”, за царською охранкою – “Украйно – слов’янське
ЗОЗУЛЯ (ВІЩУНКА, ВІЩУХА) – один з найстародавніших персонажів української міфології. За поетичною уявою давніх українців, походить від жінки, що вбила свого чоловіка (в легенді відбилась
Девальвація слова (від de і лат. valvo – маю вартість) – знецінювання слова через утрату ним природного, зумовленого мовною практикою зв’язку вираження (звукової та графічної
Варіанти тексту (лат. varians – мінливий) – у широкому розумінні – текстові відмінності між автографами, копіями, списками чи друкованими виданнями одного і того ж твору,
Псалми (грецьк. psalmos – пісня; гра на струнному інструменті) – пісні релігійного змісту, створені біблійним царем Давидом. Зібрання ста п’ятдесяти П. під назвою “Псалтир” увійшло
Роман – великий за обсягом і складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені важливі й складні суспільні процеси, всебічно і в розвитку показані
Епіфора (грецьк. epiphora – перенесення, повторення) – стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукосполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в
Ліричним суб’єкт (лат. subjectum – підкладене) – уявна особа (синонім героя ліричного), яка висловлюється в ліричному творі і через нього виражає свої переживання, переконання, а
Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідний мотив: таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів). Віршовий розмір: хорей. Біблійну легенду про
Емблема (грецьк. еmbleumа – вставка, рельєфна оздоба) – предмет, зображення, що умовно або символічно виражає певне поняття, ідею. Е. відома письменству здавен, але особливого поширення
Риторичне запитання, Риторичне питання – риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну відповідь. Це питання, яке ставиться не з метою
Віланела, або Віланель (фр. villanelle, від лат. villanus – селянський) – у добу середньовіччя – пісня пастухів, у добу Відродження – пісня про кохання, стилізована
СМОТРИЦЬКИЙ ГЕРАСИМ (р. нар. невід., ймовірне місце народження – с. Смотрич, тепер смт. Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл. – жовтень 1594 р., м. Острог) – письменник
На думку відомого критика Н. Скатова, “ніхто ні до, ні після Пушкіна вже не створив у російської поезії нічого подібного до пушкінського образа любові… Любові
Енциклопедія (грецьк. encyclopedie – коло знань) – науково-довідкове видання, яке об’єднує в алфавітному або систематичному порядку найістотнішу інформацію з усіх (універсальна Е.) або окремих (галузева
Каталог (грецьк. katalogos – список) – систематичний перелік книг, картин, музейних експонатів та інших предметів, складений для полегшення їх розшуку. В бібліотечній практиці складається з
Дисфемізм, дифемізм (ісп. disfemismo) – троп, протилежний евфемізмові, який полягає у вживанні замість емоційно і стилістично нейтрального слова чи виразу більш грубого, вульгарного. У художній
Видання – твір друку, який має самостійне поліграфічне оформлення, встановлені вихідні дані і призначений для поширення вміщеної в ньому інформації. У випадку відсутності даних про
Бриколаж (фр. bricolage) – майстрування міфологічної думки. Термін запроваджений французьким етнологом-структуралістом К. Леві-Строссом для того, аби провести відмінності між неолітичним та галілеєвським світобаченням; тобто Б.
4.4.1.Стрілецькі пісні. 4.4.2. Пісні української повстанської армії. 4.4.3.Пісні-гімни 4.4.1. Стрілецькі пісні Історія виникнення стрілецьких пісень нараховує близько вісімдесяти років, але за радянської влади вони замовчувалися.
Творчість М. Старицького – один із численних прикладів того, як умови соціального, суспільно-історичного розвитку України позначилися на творчій долі митця, на ідейно-тематичному і художньому спрямуванні
Драма (від грецьк. drama – дія) – один із трьох літературних родів (поряд з епосом і лірикою). Основу драми складає дія, що споріднює її з
Анонім (грецьк. anonymos – той, що немає назви, безіменний) – автор, чиє прізвище невідоме; твір без підпису автора. Анонімною вважається не тільки народна творчість, а
Весільні ювілеї – відзначення круглих дат створення сім’ї. Традиція ця сягає своїм корінням недалекого минулого – 60-х років і доволі міцно ввійшла в наші звичаї.
СЕРГІЙ Єфремов, оцінюючи літературу 1919-1923 років, писав: “Тут усе горить ще болями часу. Це наша сучасність, до якої з історичною міркою зовсім було б дивно
ДМИТРЕНКО ВАСИЛЬ (рр. нар. і см. невід.) – актор і режисер середини XIX ст. Автор популярного водевілю “Куммірошник, або Сатана в бочці”. Біографічних відомостей про
Теорія епічного театру – теорія авангардистського театру, розроблювана німецьким драматургом Б. Брехтом, зумовлена пошуками засобів вираження (див.: ) епохальних явищ (війна, катастрофи цивілізації, науково-технічні процеси,
Генеративна поетика (лат. generativus, від genero – народжую) – напрям сучасного літературознавства, що полягає у використанні генеративної лінгвістики для моделювання літературних явищ від окремих елементів
Це міфологічний образ, який уособлює небезпеку і що підстерігає людину в лісі. Найчастіше змальовується як старезний кошлатий дід. На відміну від людей лісовик не має
“Слово о полку Ігоревім” оповідає про невдалий похід 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців, які своїми набігами завдавали Руській землі дошкульних ударів. Про
Квазісудження (польськ. quasisad, від лат. quasi – ніби, майже, немовби; sad – висловлення, думка, судження) – тип висловлення в літературному творі, найпростішим зразком якого є
Віршовий розмір або метр (грец. metron – міра) – поширений у силабо-тонічній версифікації термін для позначення особливостей ритмічної одиниці, покладеної в основу певного віршового твору,
Літературно-артистичне товариство – об’єднання київських митців (письменників, музик, малярів), осередок художнього життя України на межі ХІХ-ХХ ст. Його представники (М. Лисенко, М. Старицький, І. Нечуй-Левицький,
У грудні 1933 р. в одному з номерів львівського журналу “Вісник” з’явився сонет-диптих “Кортес”. У філігранно карбованих рядках вчувалася рука майстра, який підписався Юрієм Кленом.
У преамбулі до кіноповісті О. Довженко причину її написання пояснює спогадами, викликаними “довгою розлукою із землею батьків” і бажанням “усвідомити свою природу на ранній досвітній
ЕМСЬКИЙ АКТ 1876 р. – мав причиною доноси Київського українофоба В. Юзефовича та інших, що зняли в офіційній російській пресі галас про сепаратистську політичну діяльність
Ф’юдживісти (англ. fugitives – вигнанець, бурлака) – назва групи американських письменників і критиків, які об’єдна-лися при журналі “Втікач” (з 1920), прихильників патріархальних традицій, притаманних південним
Розвиток українського літературознавства в останні десятиліття XIX століття відбувався в несприятливих умовах: сумнозвісні Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876 p.), закриття національних театрів (1884
Художнє мовлення у складі літературного твору виступає як зовнішня його форма, тобто як та конкретно-чуттєва словесна оболонка, в якій втілюється зміст твору, за допомогою якої
Жаргон (фр. jargon, від галло-романськ. gar gone – базікання) – мова, перемішана довільно дібраними або перекрученими формами слів, якою, переважно усно, користуються окремі соціальні групи
Мемуари (фр. memoires – спогади) – оповідь у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був. Провідною
Прогрес (Поступ) у літературі (лат. progressus – поступальний рух) – одне із загальносоціологічних понять, яке використовується в традиційному літературознавстві для характеристики історико-літературнрго процесу. П. у
Епод (грецьк. epodos, від ері – безпосереднє слідування за чимось, додавання до чогось та ode – пісня) – приспів, власне, другий вірш ямбічного двовірша, складений
Редагування (лат. redactus – впорядкований) – вид фахової діяльності у пресі і книговиданні, пов’язаної з підготовкою до випуску в світ творів друку та аудіовізуальної продукції;
Лубкова література – дешеві масові літературні видання з ілюстраціями. Поширювалися в Україні (та Росії) з другої половини XVIII ст. Спочатку на лубках (липовому лубі), містили