Дорога до Коропового хутора

Чудові місця на Північнім Дінці… Якщо вам ніколи не доводилося там бувати, обов’язково побувайте. Ви з Харкова потягом їдете до Змієва – районного центру Харківської області.

У Змієві ви візьмете човна і попливете за течією Північним Дінцем… А пливти потрібно в червні. Пливучи, будете милуватись чудовими краєвидами.

Ліворуч зеленітимуть заливні луки, уквітчані і ромашкою, і конюшиною, і дзвіночками, а іноді серед зеленої соковитої трави червоно горітиме квітка степового тюльпана або дикого маку.

І скільки ви пливтимете,

вас вітатимуть своїм щебетом веселі жовтобрюшки, канарейкові трясогузочки, підпадьомкатиме на вашу честь перепел і дерчатиме деркач, з посвистом зриватимуться кулички, а в затоці, укритій лататтям і білими лілеями, вас зустрічатиме сіра чапля. На правому високому березі в кущах ліщини розриватимуться солов’ї…

Так ви допливаєте аж до Коропового хутора. Наближаючись до нього, Північний Донець ширшає, стає глибшим, повноводнішим. Тут він упливає в ліс.

З обох берегів над ним схиляються зелені віти дерев, утворюючи казкову алею-тунель…

Як випливете ви з алеї, на вашому шляху буде невеличкий острівець,

зарослий і вільхами, і вербами, і високим очеретом.

А на тому острові побачите прикритий очеретом благенький курінь… І в курені зеленої трави настелено, щоб можна було подрімати годину-другу.

Щоб з лівого берега переправитися на правий, неподалік буде пором, бо лівим берегом ген аж куди пішли луки. А на правому березі серед лісу – величенька галявина, де й розлігся Коропів хутір, з хатами, із садками, з городами…

Який же він чудовий Коропів хутір! Ну, просто як ліс… Хуторяни вам відразу ж і скажуть, що в них не хутір, а рай!

А якщо запитаєте їх, чи бачили вони рай, хуторяни, не задумуючись, дадуть відповідь, що рай тут, у них. А коли ви вже захочете, щоб на свій бік їх переманити, то скажіть, що у них краще, ніж у раю! Вони вам привітно усміхнуться і скажуть, що ви маєте рацію.

Отакий Коропів хутір!

Від станції до села було три кілометри. Андрій ішов пішки старою польовою дорогою, хоча поряд з високовольтною лінією линула в далеч стрічка асфальту.

Теплий вітрець збивав з хлібів пилок, у п’янкій високості заливалися жайворони. Андрій зайшов у жито, яке закрило його майже з головою, зупинився. Захопив кілька ласкавих колосків, притиснув до обличчя. Неймовірно!

Минають віки, люди вже мчать у темряві простору, а поля, як і раніше, котять хвилі під вітром, пестять на своїх грудях все нові покоління. Яка неповторна сила!

Здрастуйте, жита! Низький уклін тобі, безкрає батьківське поле! Поцілуй мене, вітре пестливий, як колись у дитячі роки! Я часто, вибігаючи вранці за Село, зустрічався з твоїм дружнім подихом, удивлявся в голубе марево на обрії. Там я бачив майбутні дороги!

Тепер повертаю безмірну вдячність тобі, полям, сонцю, родючій, незабутній батьківській землі…

Котять хвилі жита. Мов чарівні Казки старої бабусі, химерно летять у блакитній безодні хмарини. З-за горба виринули перші хати рідного села.

Замайорів у високості білий змій. Андрій, побачивши його, аж засміявся від радості. Білий паперовий змій.

Саме з нього почався шлях у небо. Хай він був недоладний, смішний, але хлопчик Андрійко, що його запускав, завжди підіймав погляд угору. До зірок…

Славен будь! Ти знову здіймаєшся під Хмари, і оченята мужніх хлоп’ят вбирають у себе чари небесної безодні. Здрастуй, химерний, смішний, невмирущий змій!..

А ось і село. Вишневі сади. А понад ними, скільки око бачить, манячать у повітрі антени радіо й телевізорів. Як далеко ти сягнуло, село! Залишаючись в обіймах матері-природи, ти простягло безконечні руки в навколишній світ.

Здрастуй, село!..

Зі скрипом розчинилися ворота першого від поля подвір’я. Мамо, чи серце твоє віщує, що син недалеко?

Загуркотіло в сінях. На ганок вибігла літня жінка. Кинулася назустріч синові, припала.

Він з висоти свого велетенського зросту схилявся, ніжно цілував сиве волосся, змарнілі худі щоки, заплакані очі…

Мати відхилилася, милуючись широкоплечою постаттю сина, ласкавими синіми очима з-під кудлатих брів, рідними очима єдиного сина.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Дорога до Коропового хутора