ДОМОСТРОЙ – анонімний пам’ятник середньовічної літератури, результат тривалої колективної творчості, що відбив подання про ідеальний господарстві, сімейному житті й етичних нормах християнського суспільства. В основі тексту Д. лежить трохи традиційних для середньовіччя жанрів: повчання “від батька до сина”, відомі на Русі з XІ в.; стислі до афоризмів моральні сентенції “святих батько, како жити Християном”, спочатку перекладні (найчастіше це повчання Іоанна Златоуста), що ввійшли до складу збірників морального змісту типу
Великий вплив на створення тексту Д. зробили сучасні йому західноєвропейські “домострой”, що сходять до найдавніших текстів такого типу (аж до давньогрецького твору Ксенофонта “Про господарство” (ІV в. до н. е.), “Політики” Аристотеля), що издавались на латинській, німецькій і польській мовах в Італії, Франції, Німеччині й особливо Польщі. Первісний текст Д. містив і багато
Д.- пам’ятник повчальної літератури, оповідальний елемент у ньому підпорядкований повчальним цілям повчання; кожне положення аргументується посиланнями на освячені традицією зразкові тексти Священного писання й батьків церкви. Прагматичний характер викладу націлений у Д. насамперед на подачу інформації під оцінюючим кутом зору Писання. Тут немає навмисної творчості, як немає й свідомого використання поетичних або ораторських прийомів, цілком замінних засобами самої мови, одночасно й образного, синкретически багатозначного, і традиційні книжкові штампи, що використає; саме в Д. уперше з’являються важливі терміни, що розмежовують рівні моральних понять (“женщиаа” і “женка” при традиційному “дружина”; “совість” при старому “сором” та ін.).
Важливо також, що первісний текст Д. створювався в Новгороді, тобто є породженням самої демократичної й соціально вільної по тимі часам території Русі. Д.- не просто “економія” (таке точне значення кальки “Домострой”), він проникнуть моральними характеристиками у відносинах між людьми, які становлять населення Будинку, а словом “государ” одночасно позначається й “хазяїн” держави, і вождь суспільства, і владика будинку
Д.- збірник текучого складу, багато хто його списки відрізняються друг від друга, становлячи три редакції й кілька типів. Перша редакція Д. складена в Новгороді наприкінці XV в., друга була значно перероблена вихідцем з Новгорода, згодом впливовим співробітником молодого царя Івана ІV Васильовича, благовіщенським протопопом Сильвестром. Останній додав до своєї редакції особисте звертання до сина Анфиму, свого роду короткий конспект Д. (“малий Д.”), що також існував у самостійних списках, частково перероблених. Третя редакція – контамінація двох основних з різними частками додаваннями
Три основні частини становлять Д. всіх редакцій; вони послідовно викладають правила гуртожитку у відношенні “духовної будови” (релігійні наставляння, глави 1-15), “мирської будови” (про сімейні відносини, глави 16-29) і “будинкової будови” (господарські рекомендації, глави 30 – 63 по ІІ редакції), з можливими доповненнями, наприклад “Чином весільним”. Не знання, зв’язує звичайно з інформацією, цікавить автора й читача Д., а порядок ведення справ, статечність, тобто послідовність у відношенні до основного й головному в рамках домашнього житія. Не знати, а відати слід Будинок
Д. входив у коло пам’ятників епохи московського збирання й заповнював урядом домашнього побуту такі книги, як Стоглав, Четьи Мінеї, літопису й ін. Релігійне, прирівняне в них до державного, тут як би спускається з небесних висот, досягаючи найпершого осередку – сім’ї, тим самим підкреслюючи значення сім’ї як основи й суспільства, і держави
Недолік Д. у його змістовної завершенности. У своїх рекомендаціях він досяг межі й не здатний був розвиватися як текст. При цьому він весь – у минулому, замкнуть на той побут, з якого й був “знятий” як зразок праведного житія в миру.
Це регламент приватного й особистого побуту, представлений як доповнення до церковного (Стоглав) і цивільним (Укладення) законам свого часу, тобто важлива частина загальної системи тодішніх понять про закон і правду. Але як би не були погані або прекрасні окремі його ради, все-таки Д. не відбиття діючих у житті норм (за що засуджують його сучасні критики терміном “домостроевщина”), а літературний пам’ятник свого часу
Изд.: О р л о в О. С. Домострой по Коншинскому списку й подібним//ЧОИДР-1908- Кн 2-З 1-104, 105-172; 1910- Кн 1- З І-ІV, 1-140, Домострой / Подг. тексту, переклад і ком. В. В. Колесова//ПЛДР. Середина XVІ века-м, 1985.-З 70-173, 580-586, Домострой-М, 1991, Домострой.-Спб, 1992 (сірий. “Літ. пам’ятники”)
Літ.: Кизеветтер А. А. Історичні нариси – М, 1912- З 3-59, Ключевский В. О. Нариси й мовлення – Другий збірник статей – М, 1913-З 216-247; Орлів О. С. Домострой Исследование-М, 1917-4 1, Буланин Д. М., Колесов В. В. Сильвестр//Словник книгарів – Ч 2, вип 2 – З 323-333
В. В. Колесов
(2 votes, average: 2.50 out of 5)