Фантастично-поетичний образ, який у повір’ях українців ототожнюється із щастям. Побутують і відповідні повір’я про недолю та нещастя. Найчастіше доля змальовується в образі жінки, панича, незнайомця тощо.
Щаслива доля – приємна на вигляд, чепурна, а лиха – заспана, запухла й неохайна.
За народною уявою, кожна людина має свою долю, яка фатально визначає її вік, добробут тощо. Під якою планетою та в яку годину народиться людина – така й її доля. Подекуди доля сприймається не як божество, а як двійник
Людини.
У народних
Оповіді християн стверджують, що доля дається людині від Бога й уникнути її неможливо. Вважається, що щасливу долю слід приймати із вдячністю, а не з погордою, бо інакше втратиш її.
Українці вірять, що довідатися про долю можна, випадково підслухавши розмови “віщих птахів”. Разом із тим охоче вдаються до послуг різноманітних ворожбитів та ворожок, планетників, мальфарів тощо.