Дмитро Павличко – В гуцульській хаті на печі

* * * В гуцульській хаті на печі В куточку сушиться пшениця На калачі. На тій пшениці удовиця, Немов на подушчині, спить.

Їй сниться, що її обличчя Покрила віспа (То зернятка вдавилися в лице). І хоче змить Вона рябеньку шкіру, та не може.

Метнулася до дзеркала – біда! О, скільки на щоці тих чорних ямок! Не варто жити! Вибігла на ганок – І до колодязя…

Вода Відбила знов огидні решетини. Вдова стає на кам’яні цямрини… Кінець… і прокидається, В люстерко загляда,

Стирає із чола, як піт, зернини І посміхається… Забула, що у неї скроні сиві… Які не раз бувають сни щасливі!.. 1965


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Дмитро Павличко – В гуцульській хаті на печі