Дівочі стрічки В українського народу є таке повір’я: від батьків, які не дотримуються звичаїв і традицій свого народу, родяться діти, що стають вовкулаками. Вовкулака – завжди похмурий, чимось невдоволений чоловік, він до церкви не ходить, з людьми не вітається і звичаїв людських не знає.
Це лише повір’я, та щоб ми не росли вовкулаками, не були іванами безрідними без роду-племені, ми повинні вивчати і знати рідні звичаї та обряди. Українські звичаї напрочуд красиві, барвисті, цікаві та дотепні. Мене, наприклад, зацікавило, як вбиралися
Вона вже не одягала національний одяг, не прикрашала себе вінком із пишних квітів, але на все життя запам’ятала розповіді своєї мами та бабусі.
Виявляється, є такий звичай – вдягати на свята квітучий віночок, в’язати до нього і носити різнобарвні стрічки. Сором був дівчині, якщо стрічки були зав’язані недбайливо, не як годиться. Кожна дівчина мала вміти в’язати стрічки і знати їх символи.
Першою посередині в’язали світло-коричневу стрічку. Вона символізувала землю-годувальницю. Пообіч неї в’язали жовті стрічки,
Потім йшли світло-зелені – це краса і молодість.
За ними в’язали блакитні – це колір неба і води, символ сили і здоров’я. Жовтогаряча стрічка символізувала хліб, фіолетова – мудрість, а малинова – душевну щирість. Передостанньою була рожева, що символізувала достаток. Найчастіше рожева стрічка була заключною, бо білу стрічку на кінцях зав’язувала не кожна дівчина.
Кінці білої стрічки мали бути розшитими сріблом і золотом, а це могла собі дозволити тільки заможна дівчина. На кінці лівої білої стрічки вишивали сонце золотом, на кінці правої – срібний місяць. Якщо білі стрічки не були розшиті, їх не можна було чіпляти.
А символізували вони пам’ять про померлих. Я неодмінно виготовлю собі такий чудовий віночок і розповім про нього своїм дітям.