Детальний Аналіз “Маруся Чурай” Костенко

” Маруся Чурай ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція, проблематика, герої та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури “Маруся Чурай”: ліро-епос.

Жанр “Маруся Чурай”: історико-філософський соціально-психологічний роман у віршах.

Тема “Маруся Чурай”:

    зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної пое теси і талановитої співачки з Полтави; відтворення духовного життя України XVII ст.; усенародна участь у Національно-визвольній війні під проводом
    Богдана Хмельницького.

Ідея “Маруся Чурай”:

    возвеличення Марусі Чурай – хранительки національних оберегів, інтелектуальної й незалежної жінки; утвердження в образі Марусі Чурай найкращих рис українського жіноцтва – багатої духовності, співучості, ліризму, романтичної вдачі, незалежності натури, що засвідчують незнищенність національного духу, глибоку віру в духовну силу й могутність українців.

Герої: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Чесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Семен Горбань.

Композиційно-стильові особливості

“Маруся Чурай”: Тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, бага – топроблемний. Він “нагадує кристал, у якому безліч граней” (В. Панченко).

Майже три з половиною століття живе в народі легенда про Марусю Чурай – славнозвісну піснярку. Легенда про любовну помсту (отруєння дівчиною свого коханого) була поширеною темою і в художній літературі (драма М. Старицького “Ой не ходи, Грицю… “, повість О. Кобилянської “В неділю рано зілля копала”).

В авторському міні-пролозі – вказівка на історичну основу твору: “Влітку 1658 р. Полтава згоріла дощенту”. У творі справжні факти пересипані домислами автора; важливі події української історії середини XVII ст. відтворено в образах Богдана Хмельницького, Якова Остряниці, Северина Наливайка, Павла Павлюка, Яреми Вишневецького та ін.

Назва роману – своєрідна легенда, національний символ, що передає і зміст епохи, і особливості українського етносу.

Роман складається з дев’яти розділів, події в яких розгортаються протягом року: судять Марусю влітку, а помирає дівчина від сухот навесні.

Розділи роману “Маруся Чурай”: I – “Якби знайшлась неопалима книга”; II – “Полтавський полк виходить на зорі”; III – “Сповідь” (внутрішній монолог героїні, у якому є екскурси в минуле); IV – “Гінець до гетьмана”; V – “Страта”; VI – “Проща”; VII – “Дідова Балка”; VIII – “Облога Полтави”; IX – “Весна, і смерть, і світле воскресіння”.

Центральним є розділ “Сповідь” – три ночі Марусі, проведені в темниці перед стратою. Через спогади героїні перед нами проходять епізоди історії України, змальовано переживання і страждання дівчини, її особисту драму. Сюжетні колізії трактуються у двох площинах – особистісній і суспільній (сцени особистого життя Марусі органічно вплітаються в драматичні події Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького проти польської шляхти).

Кульмінація 1 – суд і вирок.

Зав ‘язка – спогади Марусі про стосунки з Грицем.

Розвиток дії – Маруся йде на прощу.

Кульмінація 2 – облога Полтави.

Розв’язка – зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні. Позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні, діалоги, монологи, авторські відступи.

Особливості сюжету “Маруся Чурай”:

На початку твору – розв’язка, що поєднує його з новелою. Дві сюжетні лінії: визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти під проводом Б. Хмельницького; любовна лінія, що розвивається за принципом трикутника: Маруся – Гриць – Іван Іскра.

Образ Марусі Чурай – образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся – це голос України, душа її. “Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах”, – каже про поетесу Іван Іскра.

Таку ж характеристику дає дівчині й гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що “її пісні – як перло мно – гоцінне, як дивен скарб серед земних марнот”.

Справжній митець, Маруся, наділена даром глибше й гостріше за інших відчувати світ, близько перейматися людськими радощами й стражданнями.

У свідомості читача образ Марусі Чурай зливається з образом України не лише тому, що її підносять до символу інші герої роману, а передусім через те, що в ній уособлені найкращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети, найкращі моральні переконання і судження митця своєї доби, оскільки тема митця і мистецтва проходить через історичний роман у віршах “Маруся Чурай” наскрізно.

Проблематика “Маруся Чурай”:

    любові й зради; патріотизму і пристосуванства; митця і народу, свободи творчості; причин утрати української державності; родинних стосунків; батьків і дітей; виховання; служіння народові.

Примітки: В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному українцеві, знану в багатьох країнах світу баладу “Ой не ходи, Грицю… “.

Історичне полотно твору становить окрему сторінку, через яку ще раз висвітилися долі героїв роману. І життєву лінію головної героїні, Марусі Чурай, Ліна Костенко ввела в бурхливі соціально-політичні перипетії суспільного поступу України XVII ст., а ще точніше – періоду визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Представники козацької республіки в романі – Богдан Хмельницький, Лесько Черкес, Мартин Пушкар, Іван Іскра, Яким Шибилист і ті, хто з небуття “повернулися в думі” (Яків Остряниця, Гордій Чурай, Павлюк, Наливайко). До цього славного лицарства належить і дід Галерник, “самітник і химерник”, котрий “од трьох шабель ще й досі не загоєн”.

Грицько Бобренко теж козак, але він з часом засвоїть іншу мораль, далеко не козацьку, неодноразово повторивши Марусі: “Любов любов’ю, а життя життям”.

Любов і зрада, пісня й історія – найголовніші ідейно-естетичні начала, що визначають багатство поліфонії твору.

Твір побудований на антитезі – протиставленні високого й низького, приземленого й духовного. Вибір життєвих пріоритетів ділить персонажів твору на два світи, які перебувають у жорсткому конфлікті. І всі події життя героїв визначаються їх належністю до котрогось із цих світів. Протиборство двох таборів не лише соціальне – воно має ширше підгрунтя. Соціальне розшарування помітне вже в першому розділі, коли знайомимося із запорожцями та “домариками”; наявна також і відмінність їх духовних світів. Саме цей конфлікт у романі – чи не найголовніший.

Для українця того часу основний спосіб життя – осілий, тобто життя хлібороба, селянина. Тому, наприклад, не можна сприймати образ Бобренчихи, яка закопалася в землю, “як кріт”, лише негативно. Цей образ радше правило, ніж виняток.

Винятком є Маруся – з її духовним буттям понад своїм часом.

За роман у віршах “Маруся Чурай” і збірку поезій “Неповторність” 1987 р. Ліна Костенко удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)


Детальний Аналіз “Маруся Чурай” Костенко