Децима (лат. decima – десята), або Еспінела (за прізвищем іспанського поета XVI cm. В. Еспінеля) – десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг. Перший чотиривірш мав зав’язку ліричної колізії, останній – її розв’язку. д. вживалася в іспанській поезії і як віршована форма глоси.
Подеколи, передовсім у російській поезії (Г. державін, О. Радищев), терміном д. пойменовували десятирядкову одичну строфу, найчастіше з чотиристопним хореєм, де сполучався чотиривірш (абаб) з шестивіршем (ггдеед). Нею користувалися й українські
Зі звички буду тільки ямбом Вам баналюки тут плести. Та й то лиш чотиристоповим:
Пан Котляревський ним писав, Коли мене він славословив, Коли гекзаметр занедбав. Строфа – мій віз, рядки – колеса,
А тих коліс у возі десять. Їх ритмом-ободом стягніть, Мастіть їх дьогтем – серця кров’ю І рими-шпиці яворові
Мені крутити поможіть.
Ці слова Ю. Клен вкладає в уста Енеєві, котрий зголошується бути поводирем у радянських концтаборах.